СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВКОЛО́ТИСЯ
ВКО́ЛЮВАТИСЯ
(УКО́ЛЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., ВКОЛО́ТИСЯ (УКОЛО́ТИСЯ), олю́ся, о́лешся, док.
1
.
Завдавати собі болю, неприємних відчуттів і т. ін. чим-небудь гострим.
Отже ж щодня я і голюся, Аж пасока юшить із бороди; То гребінцем чесавшись уколюся, То, глянь – витягую з води Гарячої свій палець, Вже перетоплений на смалець
(П. Гулак-Артемовський)
;
* Образно.
Макар Підігрітий пройшов усі терни, що були на житейських дорогах, і навіть не подряпався ні разу, не вколовся
(М. Зарудний)
.
2
.
Втикатися, встромлятися у щось
.
Їй снилося, неначе з туманів вилітає велика сіра сереброкрила
[срібнокрила]
птиця і що та птиця і є вона – сама прекрасна Альчеста .. Вона знизилася над самим бором, і глиця легко і без болю вколювалася в срібне пір'я
(М. Йогансен)
.
3
.
тільки недок.
Пас. до вко́лювати.
Відповідно до типу ін'єкції голка вколюється пацієнтові у вену, під шкіру або всередину шкіри чи всередину м'яза
(з навч. літ.)
.