СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВКО́ЛО
, рідко.
1
.
присл.
Те саме, що навко́ло 1
.
А вколо нікуди ні села, ні двора не видать
(І. Франко)
;
Годі! Розвіяні вколо Мрії мої сумовиті...
(П. Грабовський)
;
Квіти на сонці зів'яли, Трави вода замулила. Вколо каміння і скали, Пустка, могила...
(Б. Лепкий)
.
2
.
у знач. прийм., з род. в.
Те саме, що навко́ло 2
.
При місяці білів холодний попілець, чорніло вколо нього пожарище
(Леся Українка)
;
Ми любимо забутих предків тіні Та вколо нас – нащадки молоді
(М. Рильський)
;
Вихряться сніжинки вкруг і женуть, подібно – як думки; все вколо біди
(В. Барка)
;
Я все із насолодою роблю: пишу поеми, і город полю, і квітники плекаю вколо дому
(І. Жиленко)
.