ВІ́ЧНІСТЬ

, ності, ж.

Плин часу, що не має початку й кінця

Вічність пізнаю, даровану годиною лихою

(В. Стус)

;

Шнурре .. тепер не квапився, мав вигляд людини, в якої в розпорядженні вічність

(П. Загребельний)

;

* Образно.

Нехай життя – момент і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі

(І. Франко)

;

чого.

Безконечність, нескінченне у часі існування матеріального світу

Вірю я в правду свого ідеалу, і коли б я тую віру зламала, віра б зламалась у власне життя, в вічність матерії

(Леся Українка)

;

* У порівн.

Через кілька хвиль, довгих, як вічність, знявся новий гамір побажань

(К. Гриневичева)

;

Максим .. пильно дивився на дружину й на синка Бориса, шукаючи в них якихось особливих змін, що, здавалося, мусили б бути після цієї ночі, такої для нього довгої, як вічність

(І. Багряний)

Дуже довгий час, віки

Одна тільки хвиля одділяла минуле од того, що сталось, а здавалось, що проминула вічність

(М. Коцюбинський)

;

Благословенні ви, сліди, Не змиті вічності дощами, Мандрівника Сковороди з припорошілими саквами

(М. Рильський)

;

Вічністю здалися Дмитрові якихось півгодини

(В. Козаченко)

;

Пам'ять про когось у віках

У вічність слава двері їм відчинить, Хто впав за честь і волю Батьківщини!

(І. Нехода)

;

* Образно.

Лише Дніпро, брат вічності й краси, тече в лугах тих самих і так само

(Л. Костенко)

○

(1)

На ві́чність,

у знач. присл.

–

назавжди, на все життя

[

Павло

Все спродам і ранньою весною в Оренбурзьку губерню

[губернію]...

Банк грошей дасть, і я куплю там сто десятин на вічність

(І. Карпенко-Карий)

◇

Відійти́ (піти́) / відхо́дити у ві́чність (у дові́чний сон)

див.

відхо́дити

;

Ка́нути в бе́звість (у небуття́, у ві́чність)

див.

ка́нути

;

(2)

Ці́ла ві́чність <Ці́лий вік>

–

дуже багато часу або все життя

Кого не візьме

[Харон],

як затнеться, Тому сидіти доведеться, Гляди – і цілий, може, вік

(І. Котляревський)

;

– Коли б тобі щаслива доля, – Сказав ласкаво чоловік, – Дала шматок такого поля – Ти б, синку, сіяв цілий вік!

(Л. Глібов)

;

Здавалося, що з тієї хвилини, як вона потрапила в болото, минула ціла вічність

(О. Донченко)