СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ВІНО́ЧОК
, чка, ч.
1
.
Зменш.-пестл. до віно́к.
Рвуть зілля дівчата, Віночки плетуть
(С. Руданський)
;
Новенька селянська хата з білими стінами, з ясними вікнами, .. у віночку розлогих верб та яблунь
(І. Франко)
;
А от же й найбідніші з дівчат стали носити віночки з стрічок
(Грицько Григоренко)
;
Та на цвинтарі вашім нерушена зостала могилка свіжа, на котрій віночок з квіток
(Н. Королева)
;
З них
[ліричних пісень]
можна скласти цілі вінки і віночки, пройняті веселкою настроїв, тонів і півтонів, одвертої і суворої мови життя
(Т. Масенко)
;
* Образно.
Христина враз опускає донизу чорні віночки вій
(М. Стельмах)
;
Мучене чоло його ти
[музо]
закрасиш Правди віночком
(Панас Мирний)
;
* У порівн.
Як рутяний віночок, вився їх
[жниць]
голосочок
(Б. Лепкий)
;
// 
у знач. присл. віно́чком.
Дівчино, дівчино, Сонцем заквітчана, Коси віночком По давньому звичаю
(П. Дорошко)
.
2
.
рідко.
Те саме, що віне́ць 3
.
В мене віночок з чистого золота, 3 перлів дрібних та коралю
(Леся Українка)
.
3
.
Частина квітки, що складається з окремих або зрослих пелюсток
.
Квітки повитиці польової на коротких квітконіжках .. Віночок дзвоникуватий, пелюстки його загострені
(з навч. літ.)
;
* У порівн.
Вода позволяла
[дозволяла]
дивитися на її ноги, такі бліді, як віночок нарциса
(М. Коцюбинський)
.
4
.
Те саме, що ві́нця.
З середини IX ст. на цих поселеннях поширюються клеймовані амфори з віночком у вигляді “відкладного комірця”
(з наук. літ.)
.
(1)
 
Як у віно́чку (у вінку́)
дуже гарно, чисто, охайно
.
– Гарно, як у віночку. Двоє дзеркал аж під стелю між двома вікнами!
(І. Нечуй-Левицький)
;
[
Текля
:]
Ви не думайте, що я яка-небудь нетіпаха, ви ж мене знаєте. То тільки інший день невправка буває... А так то в мене в хаті завжди як у віночку
(О. Левада)
;
– В хаті було як у вінку
(О. Гончар)
.