СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ВІНО́К
, нка́, ч.
1
.
Квіти, листя, гілки і т. ін., сплетені в коло
.
Дівчата танцюють .. Мають на головах вінки з квіток
(І. Нечуй-Левицький)
;
А там я з них
[волошок],
та з барвінку, та з чорнобривців вінки на Купала плела
(І. Багряний)
;
Дівчата з парубками лишились готувати на продаж прапорці й плести вінки
(Б. Антоненко-Давидович)
;
В вінку з пшеничного колосся Почесна грамота за труд
(І. Муратов)
;
Дівчата зняли з царівни серпанок, наділи на коси барвистий весняний вінок
(О. Бердник)
;
Ген видно і її, Килину, в довгому білому платті та з вінком польових квітів на голові
(Є. Гуцало)
;
* Образно.
Свята Правда буде квітчати високе чоло славетного Співця-Баяна невмирущим вінком слави
(Панас Мирний)
;
Зорі на небі, як в полі волошки, зривають поети і в'яжуть вінки на білі чола коханим своїм
(Т. Осьмачка)
;
// 
Прикраса, зробл. з квітів, зілля і т. ін., яку кладуть на могилу
.
І під їхнім наметом ніби легше й затишніше було пливти двом небіжчикам в свою останню подорож. Попереду довгий ряд вінків. Простих, благеньких вінків
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Десь перед входом на кладовище, серед вінків, що пахли свіжою глицею, Лариса несподівано помітила схилену голову Турбая
(М. Руденко)
;
// 
у знач. присл. вінко́м.
Червона неширока стрічка вінком обвивала її голову та товсті чорні коси на голові
(Леся Українка)
;
Іноді, коли Надька, вбрана по-святковому, в туго заплетених косах вінком, вимитих перед тим в канупері та любистку, приходить до крамниці купити сірників чи солі, Бубиренчиха, мов з-під землі виринувши, чорнороте накинеться на ненависну їй степовичку
(О. Гончар)
;
// 
перен.
Успіх, слава, визнання; лаври
.
Едмон Гонкур посварився з Емілем Золя, бо ніяк не можуть поділити вінок вождя натуралізму
(М. Слабошпицький)
.
2
.
перен.
Коло, яке утворюють певні предмети
.
А ось і двір на горбі, окружений вінком високих ясенів
(І. Франко)
;
На долівці лежав вінок тіл людських. Головами до середини, ноги наверх
(Б. Лепкий)
;
А ген далі, .. понад краями округлого ставу, тихо завмер у місячному сяйві зачарований вінок сріблястих верб
(М. Стельмах)
.
3
.
перен.
Низка пісень, оповідань і т. ін
.
Дід обтер слезу
[сльозу]
і нагадав собі свою молодість. Вінок споминів разом з весняним сонцем найшов на серце
(В. Стефаник)
;
Хоровий ансамбль проспівав цілий вінок власних пісень
(з наук.-попул. літ.)
.
4
.
Коса, сплетена з цибулі, часнику тощо
.
– Чи давно ж ти постягав у мене з жердки вінки цибулі, повисмикував з-під стріхи свячене маковійове зілля
(І. Нечуй-Левицький)
;
Іноді часник сплітають у вінки
(з навч. літ.)
.
(1)
 
Віно́к соне́тів,
літ.
твір із п'ятнадцяти сонетів, у яких останній рядок одного сонета повторюється у першому рядку наступного, а п'ятнадцятий сонет складається з перших рядків усіх попередніх чотирнадцяти сонетів
.
Правила, за якими складається вінок сонетів, були встановлені в Італії наприкінці XVII ст.
(з навч. літ.)
.
Забра́ти (зірва́ти, зня́ти і т. ін.) віно́к
(2)
 
Ла́вро́вий віно́к (віне́ць)
слава, почесті
.
Тяжко ж йому
[Шевченкові]
на чужині І в вінку лавровім...
(з народної пісні)
;
Там у любім ріднім краю Стан падлючий поступає, Конкурс надто вже великий На брудний вінець лавровий
(Леся Українка)
;
[
Убийбатько
:]
Хіба ще хто хоче прославитись, крім мене? Хто ж цей, сказати б, мій конкурент на лавровий вінок, мій злий суперник?
(І. Микитенко)
;
Полохати старих жінок, Возитися з дітками – І на лавровий свій вінок Покласти вічні плями?
(В. Мисик)
;
Носи́ти віно́к
Стра́тити (загуби́ти) віно́к <Позбу́тися вінка́>
(3)
 
Терно́вий віно́к (віне́ць)
муки, страждання
.
На страті, сестро мила, У терновому вінці Ти від ката опочила
(П. Грабовський)
;
Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного
(М. Коцюбинський)
;
Я забуваю все: і тебе, і Майю, і Катрю, і санаторійного дурня. Все це сплелося в один терновий вінок
(М. Хвильовий)
;
– В житті бувають не лише лаври... бувають і тернові вінки
(Ю. Збанацький)
.