СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ВІНКОПЛЕ́ТИНИ
, ин, мн., етн.
Обряд плетіння вінків для нареченої та нареченого в четвер перед весільною неділею, що супроводжується піснями
.
Пахуча материнка сиділа великими кущами й так гордо виглядувала
[виглядала]
так мило й приязно, наче невіста на вінкоплетинах!
(О. Кониський)
;
У більшості сіл на Львівщині широко розповсюджений цікавий звичай – вінкоплетини
(з наук. літ.)
.