СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАВДЬО́РИ
, присл., розм.
Бігом від кого-, чого-небудь, швидко тікаючи; навтіки
.
Хлопці, як по команді, кинулися навдьори
(Григорій Тютюнник)
;
// 
у знач. присудка
.
– Бач, – добра: матір покинула, а сама навдьори
(Панас Мирний)
.