СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВКО́ВАНИЙ
(УКО́ВАНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до вкува́ти.
Долі лежала снасть, скинута з волів на обід, і дуже блискала від сонця .. вкованим у ярма залізом
(Т. Осьмачка)
;
Перший поверх
[княжого терема]
мав сіни – великий покой
[покій],
у який через двоє вузьких заґратованих вікон із вкованими в них скельцями лилось кволе світло
(С. Скляренко)
;
Переходи із зали до зали оформлені у вигляді блока дверей із світлого дуба з вкованими деталями чорного металу
(з наук. літ.)
;
За рученьки і ніженьки Вкований
[Мадей]
в кайдани
(І. Вагилевич)
;
Всі очі вковані були в безпорадно цапуючого коня і падаючого Джурила
(П. Загребельний)
;
Тільки той меч може захистити від ворога, який вкований власними руками
(із журн.)
;
// 
вко́вано, безос. пред.
У заґратовані вікна будинку вковано скельця
(із журн.)
.