СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
КНЯЗІ́ВНА
, и, ж.
Незаміжня дочка князя (у 1 знач.)
.
– Може, де вгляджу або напитаю таку царівну або князівну, яка мені привиджується у сні
(І. Нечуй-Левицький)
;
Князівна та закохалася в козака. А князь того не знав, бо якби знав, то і в темницю дочку завдав би...
(Б. Грінченко)
;
На лавах сиділи князь Володимир, цариця Анна, княжичі й князівна
(С. Скляренко)
;
Впродовж цілого дня з'являлися на подвір'ї бояри й боярині, воєводи й посадники, князівни й княжичі, королівни й королевичі
(Ю. Винничук)
.