СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ВИ́ЛКА
1
, и, ж.
1
.
рідко.
Те саме, що виде́лка.
Тарілки, ножі й вилки загарчали, як собаки, аж підскочили
(І. Нечуй-Левицький)
;
В салоні пані Олімпії говір, брязкіт вилок та ножів об тарілки
(І. Франко)
;
Гетьман поклав ніж і вилки на білу гладку тарілку
(Б. Лепкий)
.
2
.
Деталь механізму, приладу, яка має роздвоєний кінець
.
Проскуров похитав головою і вийняв вилку штепселя
(Іван Ле)
;
Ткнувши вилку електробритви в розетку, трохи пошкріб
[Сагайдак]
підборіддя
(О. Бердник)
.
3
.
військ.
Сукупність двох прицілів, з яких один дає недоліт, а другий – переліт снарядів, мін і т. ін. щодо цілі для подальшого уточнення удару
.
На дорозі знявся кущ полум'я, і грімкий вибух кинув усіх на дно кузова .. – Петя, у вилку бере, – закричав до шофера моряк, і машина вискочила з рову на повнім газу
(В. Кучер)
.
4
.
Положення в шаховій грі, коли одна фігура загрожує одночасно двом або кільком фігурам
.
Коли ж вилка зроблена з шахом, то противник вимушений рятувати короля
(з наук.–попул. літ.)
;
Вилка конем
.