СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
В
2
(У), рідко УВіз знах., місц. і род. в.; ц-с., уроч. ВО, рідко ВВІ (УВІ́), ВІіз знах. і місц. в.; прийм. Сполучення з в (у) виражають:
Просторові відношення
1
.
із знах. і місц. в.
Уживається на позначення предмета, місця, простору
:
а)
 
всередину яких, куди спрямована дія (знах. в.).
– Ох, мені лишенько! – скрикнула Маруся й стрепенулась, як тая рибонька, ускочивши ув ятір
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Увійшли вони у хатку – мати й Галя вже спали
(Марко Вовчок)
;
Він в'їхав у вузьке міжгір'я
(М. Коцюбинський)
;
[
Ярослав
:]
Замкнуть ворота всіх надвірних брам, Її
[Милушу]
ж несіть з пошаною во храм
(І. Кочерга)
;
Міст, перегорівши, з гуркотом повалився в воду
(О. Гончар)
;
б)
 
у якому, де відбувається дія чи хто-небудь перебуває, що-небудь міститься (місц. в.).
У полі тихому жив у норі Хом'як; На самоті скучав він, неборак!
(Л. Глібов)
;
Гучить в деревах соків сила
(П. Тичина)
;
Так дитинча мале всміхається в колисці, коли над ним пливуть якісь неясні сни
(В. Сосюра)
;
Ми інколи в окопах заводили розмови про війну
(П. Колесник)
.
2
.
із знах. і місц. в.
Уживається на позначення місця, предмета і т. ін., у бік яких спрямована дія, предмет, або при означенні напряму
.
Іде
[жінка],
було, собі – як мальована: очі у землю спущені й не дивиться
(Марко Вовчок)
;
З незвичайною спритністю
[Рудий]
зірвав з плеча рушницю, клацнув затвором і спрямував її мені в голову
(Ю. Збанацький)
;
Нею
[доріжкою],
здавалось йому, можна було б проїхати хоч кілометр в потрібному напрямі
(О. Гончар)
.
3
.
із знах. в.
Уживається на позначення місця, предмета, через які проходить, проникає хто-, що-небудь; крізь, через
.
Велике діло – проженуть! Не можна в двері – я в кватирку Або пролізу в іншу дірку – І зась усім!
(Л. Глібов)
;
Старої арії тремтячі переливи Летять в вікно
(М. Рильський)
;
// 
Уживається на позначення предметів, поміж які спрямована дія; між; поміж
.
Не клади псові пальців в зуби, бо вкусить
(Номис)
.
4
.
з род. в.
Уживається при вказуванні на кого-небудь, у межах проживання, перебування чи діяльності якого (яких) відбувається дія
.
Останніми днями у нас погана погода
(М. Коцюбинський)
;
// 
Уживається при вказуванні на господаря місця, приміщення, де відбувається дія
.
Коли у Маринки збирались сусідки на посиденьки, діти йшли до кухні
(В. Гжицький)
;
// 
Уживається при вказуванні на автора, про твори якого йдеться
.
У Івана Франка мотив сили духу проходить геть через усю його творчість
(П. Тичина)
.
5
.
з род. в., заст.
Уживається на позначення предмета, поблизу, біля якого відбувається дія або хто-, що-небудь перебуває
.
Два брати, грізні ісполини .. стояли у ворот
[воріт]
(І. Котляревський)
;
А вона, безталанночка, поклонилась та й стала в порога, як чужа
(Марко Вовчок)
.
Об'єктні відношення
6
.
із знах. і місц. в.
Уживається на позначення дії
:
а)
 
до якої хто-небудь долучається (знах. в.).
В наскок яряться вороги
(І. Котляревський)
;
В поход
[похід]
у дорогу славні компанійці До схід сонечка рушали
(Т. Шевченко)
;
Іван кинувся в бійку. Не пам'ятав, що робить
(М. Коцюбинський)
;
Я іду в повстання, весь в пилу. Ти мене востаннє поцілуй
(В. Сосюра)
;
І тут сніжинки, як пушинки, навкруг пускаються в танець
(Н. Забіла)
;
б)
 
у якій хто-небудь бере участь (місц. в.).
Григорій Микитович.., як і Порфирів дідусь, теж свого часу брав участь у форсуванні Дніпра
(О. Гончар)
.
7
.
із знах. і місц. в.
Уживається на позначення сфери діяльності, організації, установи і т. ін.
:
а)
 
до якої вступає, приступає, куди переходить або приймається хто-небудь (знах. в.).
Піду в найми, піду в люди, А за сотником не буду!
(Т. Шевченко)
;
[
Хвора
:]
Сумний був час; товариші мої Пішли у військо
(Леся Українка)
;
Я говорив так довго й щиро, що воєнком мені повірив, сказав, що буде з мене толк, і записав до себе в полк
(В. Сосюра)
;
б)
 
у якій бере участь, де працює, навчається хто-небудь (місц. в.).
Д. Грінченка я добре знаю, бо ми разом з ним служимо в земстві
(М. Коцюбинський)
;
Петриків батько був ув економії за корівника, а мама за доярку
(Остап Вишня)
;
За рогом цим шпиталь військовий, я в нім працюю...
(В. Сосюра)
;
Я вчився у школі за рахунок держави як син учасника громадянської війни
(Ю. Збанацький)
.
8
.
із знах.
(у давній формі, яка збігається із сучасним називним множини)
і місц. в.
Уживається на позначення професійного, соціального середовища, вікової групи
:
а)
 
до якого (якої) хтось переходить, вступає, куди кого-небудь приймають (знах. в.).
Звісно, вона не піде до Січі у братчики
(М. Коцюбинський)
;
Не помітила
[Оленка],
як і в дівчата вийшла
(К. Гордієнко)
;
Подоляк твердо пам'ятав, що, беручи новачка в їздові, заприсягся зробити з нього людину
(О. Гончар)
;
б)
 
до якого (якої) хто-небудь належить (місц. в.).
Забув про школу Шевченко, думав за нове: яка то доля буде в малярах!
(С. Васильченко)
;
Лісничий, той оце з Путіловського
[Путилівського]
заводу прийшов, а Вовк був у матросах
(І. Микитенко)
.
9
.
із знах. і місц. в.
Уживається на позначення істоти, предмета, стану
:
а)
 
у яку (який) перетворюється, переходить хто-, що-небудь (знах. в.).
Таку Юнона зливши кулю, Перевернувшися в зозулю, Махнула .. навпростець
(І. Котляревський)
;
Коли з даху капле, він
[мороз]
обертає скапи в сталактити, бочку водовоза – в мармурову скелю, людей – у статуї
(М. Коцюбинський)
;
б)
 
в образі якої (якого) перебуває або ким є хто-небудь (місц. в.) (звичайно зі сл.
подоба
,
роль
і т. ін.)
.
[
Лісовик
:]
Хіба ж то не по правді, що дізнав він самотнього несвітського одчаю, блукаючи в подобі вовчій лісом?
(Леся Українка)
;
– Признаюся, я не думав зустрінути тебе в такій ролі
[арештанта]
(Ю. Збанацький)
.
10
.
із знах. і місц. в.
Уживається на позначення предмета, маси
;
// 
Уживається при означенні предмета, який перебуває на кому-, чому-небудь під час певної дії
.
Я в сій каблучці і купаюсь, і сплю
(Ганна Барвінок)
:
а)
 
у який одягається хто-, що-небудь, яким (якою) покривається (знах. в.).
Убраний Лев у полотняну одежу і в ясно-сиву, майже білу свиту
(Леся Українка)
;
– Щось мені тая катеринка, як жарина, пучки пече, – думала вона, загортаючи в хустинку гроші, що дав Семен до сховку
(М. Коцюбинський)
;
б)
 
яким (якою) що-небудь покрите, у який хтось одягнений (місц. в.).
По двору тихо похожає
[походжає]
Старий веселий Рогволод; Дружина, отроки, народ Кругом його во златі сяють
(Т. Шевченко)
;
Христя придивилася: се ж баба Оришка. Вона, вона. Ув одній сорочці, розпатлана
(Панас Мирний)
;
Другою рукою, умазаною в землі, бо тільки що полола, вона махала перед його очима
(М. Коцюбинський)
;
Цвіте в росі холодний сад
(В. Сосюра)
.
11
.
із знах. і місц. в.
Уживається при вказуванні на місце (перев. про частину тіла) вияву якої-небудь дії або ознаки, якості
.
Нараз корч хопив мене в обі ноги
(І. Франко)
;
І на зріст мов Карпо став більше, і в плечах ширше, кремезніше, міцніше
(Панас Мирний)
;
В ногах чулась міць, в руках сила
(М. Коцюбинський)
;
В пальці зашпори зайшли
(В. Сосюра)
.
12
.
із знах. і місц. в.
Уживається на позначення сфери зосередження психічної діяльності
.
Він аж скрипнув зубами і таки не дав прорватися в свідомість отій жахливій думці
(А. Головко)
;
Чи ж усе, що треба, взято? Юра перевіряє в пам'яті
(Ю. Смолич)
;
Іноді зітхне
[Роман],
іноді звертається до когось у думці
(О. Гончар)
;
Людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови
(В. Русанівський)
.
13
.
із знах. і місц. в.
Уживається на позначення кого-, чого-небудь, що є об'єктом зацікавлення, прояву того чи іншого ставлення, оцінки і т. ін
.
– Чи знаєш, він який парнище? На світі трохи єсть таких: Сивуху так, як брагу, хлище; Я в парубках кохаюсь сих
(І. Котляревський)
;
Вірю я в правду свого ідеалу
(Леся Українка)
;
Змалку кохайтесь в освіті, Змалку розширюйте ум
(П. Грабовський)
.
14
.
із знах. в.
Уживається на позначення предмета, на який спрямована дія, із яким стикається, до якого дотикається хто-, що-небудь
.
Та вдарили зразу в дзвони уві всі: Се ж по тому чумакові, що ходив по сіль
(з народної пісні)
;
У двері стукав
[Еней],
добувався. Хотів був хатку з ніжки спхнуть
(І. Котляревський)
;
Зареготався
[козак],
розігнався – та в дуб головою!
(Т. Шевченко)
;
Хоче
[Килина]
поцілувати стару в руку, тая не дає
(Леся Українка)
;
Мов похитнулось неба тло, коли від пострілу уперше в плече прикладом віддало
(В. Сосюра)
.
15
.
із знах. в.
Уживається на позначення установи, організації і т. ін., до якої хто-небудь звертається
.
Лисичка подала у суд таку бомагу
[бумагу],
що бачила, як попелястий віл .. пив брагу, їв сіно, і овес, і сіль
(Є. Гребінка)
.
16
.
із знах. в.
Уживається на позначення групування кого-, чого-небудь у щось ціле, якийсь загал
.
Еней троянців в гурт ззиває
(І. Котляревський)
;
У пучок останні квіти зв'яжем, Що морозом називають їх
(М. Рильський)
;
Підрозділи на ходу шикувалися в похідну колону
(О. Гончар)
.
17
.
із знах. в.
Уживається на позначення предмета, за допомогою якого відбувається дія (звичайно про музичні інструменти)
.
[
Мавка
:]
Заграй мені, коханий, у сопілку, нехай вона все лихо зачарує!
(Леся Українка)
;
Грає хлопчик у дуду, Завертає череду!
(І. Нехода)
.
18
.
з род. в.
Уживається на позначення особи (осіб), якій (яким) що-небудь належить чи якої (яких) щось стосується
.
У няньки був біленький цуцик. Її він завжди забавляв
(І. Котляревський)
;
Був квітничок у мене
(Л. Глібов)
;
Чимало і пригод було в подорожан
(М. Рильський)
;
Не те у нас зерно в пшениці І не такі у нас зірниці
(А. Малишко)
;
// 
Уживається при вказуванні на особу, предмет, у якої (якого) виявляється та чи інша ознака
.
Хороші в неї очі, і темні, мов одчай
(Леся Українка)
;
Він такий, як і я, чорнобривий і хода в нього ніжна, легка
(В. Сосюра)
.
19
.
з род. в.
Уживається при вказуванні на особу або об'єкт, яку (який) про що-небудь просять, від якої (якого) щось вимагають, запозичають у той чи інший спосіб
.
Не позичай у сусіда розуму
(Номис)
;
Просить він
[Марець]
в сонечка помочі з неба
(М. Коцюбинський)
.
Часові відношення
20
.
із знах. і місц. в.
Уживається на позначення часу, в який відбувається дія або коли наявний який-небудь стан
.
У суботу білю хату, коли біжить моя Марусенька
(Марко Вовчок)
;
В сю хвилину налітає порив холодного вітру
(Леся Українка)
;
Спека, як в червні, аж голова болить од жароти
(М. Коцюбинський)
;
Ніч, і вітер віти рве вербові .. Ой, не солодко мандрівникові В ніч таку іти через поля!
(М. Рильський)
;
– Дуже приємно це з ваших уст чути: ув одному році родитися – це все одно, що поріднитися, – мовив Дмитро...
(Л. Яновська)
;
// 
Уживається на позначення чийогось віку, коли відбулася (відбувається) дія
.
В свої двадцять п'ять років він уже встиг і теслярувати на далекому Заполяр'ї, і ходив до Монгольської Народної Республіки за гуртами худоби, і гасав по горах Уралу, шукаючи самоцвітів
(О. Гончар)
;
// 
Уживається на позначення погодного явища
.
Охляли
[троянці],
ніби в дощ щеня!
(І. Котляревський)
.
21
.
із знах. в.
Уживається на позначення проміжку часу, протягом якого відбувається дія
.
Часом бійку забудеш у годину, а якесь там слово гіркеє вразить тебе до самого серця – місяці, роки пам'ятатимеш
(Марко Вовчок)
;
В одну мить розстебнув
[Хведір]
кожух
(Панас Мирний)
;
От і все, чим змінилась Босівка в п'ять років
(М. Коцюбинський)
;
Скільки таких дрібних зерен
[доцільної думки, ініціативи],
кинутих .. безіменними трудівниками армії, давали в найкоротший строк буйні сходи
(О. Гончар)
;
// 
Уживається на позначення проміжку часу, за який щось одержується або дається
.
Давала
[нянька]
чиншу до двора: Ковбас десятків з три Латину, Лавинії к Петру мандрик, Аматі в тиждень по алтину
(І. Котляревський)
;
Трохим розпитує, який є заробіток, яка ціна у день
(Г. Квітка-Основ'яненко)
.
22
.
із знах. в., заст.
Уживається на позначення проміжку часу, після закінчення якого відбувається дія; через, за
.
У тиждень по тому весіллю
[весіллі]
були у нас молоді і запрошали
[запрошували]
до себе
(Марко Вовчок)
;
Потім у день чи в два дні така звіялася буря, такі вітри подули, що дерево з окоренем
[коренем]
виривало
(В. Стефаник)
.
Кількісні відношення
23
.
із знах. і місц. в.
Уживається на позначення міри, ваги, розміру і взагалі кількісної ознаки кого-, чого-небудь чи вартості чогось
.
Старший стріля з лука: як попужне у п'ять пуд
[пудів]
стрілою, то, неначе вогнем, палить військо
(О. Стороженко)
;
А се, справді, перше говорив, що й хати нові поставлю у три віконця, а потім – то й старі розвалились!
(Марко Вовчок)
;
Подивилась
[Харитина] –
паперик, аж там бумажка з царицею, аж у сто карбованців
(Ганна Барвінок)
;
Та прийшов вже не один, а в п'ятьох стах
[п'ятистах]
козаків при двох сотниках
(Д. Мордовець)
.
24
.
із знах. в.
Уживається на позначення кратності
.
– Хоч би ти у тисячну долю так мене кохала, як я тебе!..
(О. Стороженко)
;
Тут ростуть цілі ліси кактусів, що вищі од чоловіка разів у 3
(М. Коцюбинський)
;
Коли зав'язувався бій і вони
[бійці]
займали бойовий лад і зброя їхня починала говорити, – тоді, здавалося, число їх одразу зростало в кілька разів
(О. Гончар)
.
25
.
з місц. в.
Уживається на позначення кількості частин, із яких складається ціле
.
“Блакитна троянда”. Драма в 5 діях
(Леся Українка)
;
– А віддавати ж
[гроші]
коли, в якім проценті? – питаю
(І. Муратов)
.
26
.
з місц. в.
Уживається на позначення віддалі від кого-, чого-небудь
.
Мешкали вони там з братом серед чарівної тиші лісу, в кількох кілометрах від найближчого села
(В. Гжицький)
.
Означально-обставинні відношення
27
.
із знах. і місц. в.
Уживається на позначення стану (фізичного чи психічного)
:
а)
 
у який хто-небудь переходить (знах. в.).
– Звиняйте, тіточко, я .. теє... вашу ласку, Щоб помогли мені піднять на плечі в'язку, Як не во гнів се буде вам
(Л. Глібов)
;
Раз якось я вдалась у таку тугу, що вже хотіла заподіяти собі смерть
(І. Нечуй-Левицький)
;
Одна згадка про те, що сотні людей незабаром можуть загинути, кидала його в розпач
(В. Козаченко)
;
б)
 
у якому хто-небудь перебуває (місц. в.).
Кричить
[Еней]
во гніві і досаді, Що Турна лусне тут живіт
(І. Котляревський)
;
Пробує
[Орест]
здійнятись на ліктях над кріслом, щоб глянути на дорогу, але не може і в безсиллі опускається
(Леся Українка)
;
Є така поезія Верлена, Де поет себе питає сам У гіркому каятті: “Шалений! Що зробив ти із своїм життям?”
(М. Рильський)
;
І навіть коли потім удень заснув був
[Артем]
з утоми, – уві сні бачив батька
(А. Головко)
.
28
.
із знах. і місц. в.
Уживається на позначення обставин, умов
:
а)
 
у які хто-, що-небудь потрапляє (знах. в.).
Нищено міста красні, чимало козацтва зведено з світу, багато дівчат і жінок у полон забрато
(Марко Вовчок)
;
б)
 
у яких хто-, що-небудь перебуває (місц. в.).
Ой да то ж то-то не сизії орли заклекотали, – Як то біднії невольники У тяжкій турецькій неволі заплакали, гей!..
(з думи)
;
Гине безславно Самсон в самотині, Серцем же рветься свій люд визволять
(Леся Українка)
.
29
.
із знах. і місц. в.
Уживається на позначення способу дії
.
Еней від неї одступався, .. З двора в собачу ристь побіг
(І. Котляревський)
;
Хто своїм конем
[оре],
хто з сусідовим у супрягу, а ми, артільнії люди, крім коней, мали ще й трактора
(І. Муратов)
;
– Іч, куди забрався, гемонський хлопець! – строїть міни Данько, продовжуючи розмову в лицях
(О. Гончар)
;
// 
Уживається на позначення взаємовідносин між ким-небудь
.
Вони вговорювали Гната помиритися з жінкою та жити з нею в злагоді
(М. Коцюбинський)
;
Живем у дружбі з усіма
(І. Нехода)
.
30
.
із знах. і місц. в.
Уживається при вказуванні на вигляд, форму, зовнішність або якусь ознаку кого-, чого-небудь
.
Свитина вся була в латках
(І. Котляревський)
;
Човни були перероблені в форми акул
(М. Коцюбинський)
;
В його великих, трохи в косий проріз очах іскрилось тепло учительське
(Є. Кравченко)
;
На ній були чобітки з високими каблуками, спідниця в рубчик, тепла байкова кофта
(В. Земляк)
.
31
.
із знах. в.
Уживається на позначення схожості, подібності кого-, чого-небудь до когось, чогось
.
На виріст, і на силу, й на личко у батька удавсь
[Андрій]
(Марко Вовчок)
;
// 
При повторенні іменника уживається на позначення цілковитої схожості, точності
.
Вродилися ті дев'ять синів, як дев'ять соколів, один у одного: голос у голос, волос у волос
(Марко Вовчок)
.
32
.
із знах. в.
Уживається на позначення відповідності однієї дії до іншої (звичайно у сполученнях
у такт
,
у ногу
)
.
Устя любила веселе, приспівувала стиха і стукала каблучками у такт
(М. Коцюбинський)
;
Цілий ряд романів, оповідань і нарисів останнього часу свідчить, що література намагається йти в ногу з сучасністю
(з газ.)
.
33
.
із знах. в.
Уживається на позначення того, ради чого, з якою метою здійснюється або існує що-небудь
.
Жреці
[жерці]
молитви зачитали, Олімпським в жертву убивали Цапів, баранів, поросят
(І. Котляревський)
;
І мечі .. їх добрі, Острі обоюду, На отмщеніє неправди І в науку людям
(Т. Шевченко)
;
А наші люди зраділи, що хоч одному у поміч стати можуть
(І. Муратов)
.
34
.
із знах. в., у сполуч. зі сл.
грати
,
гуляти
.
Уживається при вказуванні на гру
.
Лучче з розумним свині пасти, як з дурнем в карти грати
(Номис)
;
Гуляли часто до півночі В ніска, в пари, у лави, в жгут
(І. Котляревський)
.