СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
БУ́ЧА
, і, ж., розм.
1
.
Великий крик, галас, тривога
.
На розі біля магазину господарчих товарів – знов натовп, шарварок, буча
(О. Гончар)
.
2
.
Сварка, колотнеча
.
Добра та ладу не було, а були тільки бучі, колотнеча та сваволя
(Панас Мирний)
;
Як уступливий муж, для спокою в хаті не починав
[суддя]
ніколи бучі
(О. Маковей)
;
Я .. мусила виконати її розказ, коли не хотіла викликати своєю впертістю гіркої бучі дома
(О. Кобилянська)
;
// 
Битва, бійка або заколот
.
І закипів Дніпро! Такої бучі не бачили ще воїни могучі
(П. Тичина)
.
Збива́ти (зчиня́ти, забива́ти і т. ін.) / зби́ти (зчини́ти, заби́ти і т. ін.) бу́чу
(1)
 
Зчиня́лася (здійма́лася, збива́лася і т. ін.) / зчини́лася (здійня́лася, зби́лася і т. ін.) бу́ча
:
а)
 
починалася сварка, колотнеча
.
На другий день, після появи цього вовкуватого Санька, раним-рано в камері зчинилась велика буча
(І. Багряний)
;
б)
 
починалася битва, бійка, заколот
.
Його займали хмари – ся неспокійна небесна людність, за якою він стежив .. Часом здіймались там бучі, народні повстання
(М. Коцюбинський)
.