СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЛА́СКА
1
, и, ж.
1
.
Доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь
.
– Спасибі тобі, дочко, за твою ласку, як до його
[нього],
так і до мене
(Панас Мирний)
;
Йому потрібне її втішне слово й дружня ласка
(Л. Смілянський)
;
Мар'янові хочеться схлипнути від цієї людської ласки, яку має від ученої людини
(М. Стельмах)
;
Особисто вiд неї хотiлося б i бiльшої прихильностi i турботи. Про це важко було натякати – нiби випрошуєш ласку
(Р. Андріяшик)
;
Він думав ще й про те, як учора вона бинтувала йому голову. Ласка, що на неї він далебі не заслуговував
(Ю. Андрухович)
;
// 
у знач. присл. ла́скою.
Доброзичливо, привітно
.
Хазяїн коло його
[нього]
спершу миром та ласкою, показує й розказує – як і що, й коли робити
(Панас Мирний)
.
2
.
Милування, пестощі як вияв ніжності й любові
.
За один її цілунок Най горю сто тисяч літ! За любов її і ласку Дам я небо, рай, весь світ
(І. Франко)
;
Припадав
[Тихін],
питався – чого вона плаче? А як вона скаже? Хіба вона знає? Тільки ще дужче плакала й під ласками його сама його голубила
(А. Головко)
;
Пізніше вспокоюються
[рабині]
– бо не можна ж вічно плакати – і вже співають, радіють і тішать своїх володарів ніжними ласками, як ніжили десь у ріднім краю коханих хлопців
(О. Бердник)
;
* Образно.
Свіжий вітерець дув на воду, вона мружилась під його грубою ласкою, і жмури, від яких рябіло в очах, розбігались до самого берега
(О. Донченко)
;
Макс чує голоси впереміш із теплою ласкою вогню і гарячим пійлом
(Люко Дашвар)
;
* У порівн.
Вітер назустріч такий, як дівоча ласка
(О. Гончар)
.
3
.
Те саме, що по́слуга.
– Зробіте ласку, дядечку, велику, Не жалуйте дерев старих, Візьміть та вирубайте їх
(Л. Глібов)
;
Ви зробили б мені велику приємність і ласку, коли б прислали своє поличчя
(М. Коцюбинський)
;
Софія сиділа гордо і посеред розмови давала зрозуміти, що скоріш вона робить ласку князеві, ніж він їй
(Леся Українка)
;
// 
Увага до кого-небудь
.
Свати почали в хату навертатись. Старі дякують за ласку, частують, а дочки не змовляють
(Марко Вовчок)
;
// 
заст.
Милість, благодіяння (у ставленні до залежних)
.
– Я панською Ласкою багатий
(Т. Шевченко)
;
Другий претендент на Молдавське господарство, боярин Томжа, сподіваючись собі ласки від турецького султана, вдав із себе спільника Вишневецького
(А. Кащенко)
;
З тієї січі вціліло не більше трьох або чотирьох, ще стільки ж здалося на ласку переможців, коли не рахувати конюших та візників
(І. Білик)
.
4
.
у знач. присл. ла́скою.
З доброї волі.
– Ні, Тимофію! Коли так... Не даєш ласкою, оддаси силою!
(Панас Мирний)
.
5
.
Те саме, що поми́лування.
Від нової цариці просить він собі ласки, але не бажає ніяких гонорів
(М. Грушевський)
;
Поспішили додому, подалі від цього страшного місця, де кара так легко обертається на ласку
(Д. Бузько)
.
Вді́йте (вдій) ла́ску
Спаси́бі за (ва́шу, твою́) ла́ску
(1)
 
З ла́ски,
у знач. присл.
:
а)
 
користуючись чиєю-небудь милістю
.
Я згадала, що я сиротую, що вбога я, та не при батькові-матері зросла, живу у чужій сім'ї з ласки
(Марко Вовчок)
;
б)
 
роблячи милість кому-небудь
.
Зоня таки не забуває ніколи, що вона “велика”, і тільки “з ласки” товаришує з “малою” Юзею
(Леся Українка)
;
в)
 
(кого, чиєї)
завдяки кому-небудь, за допомогою когось
.
Пані Лександрі скортіло побачити Тодоську. З ласки знайомих здобула собі пропуск у тюрму і пішла
(Дніпрова Чайка)
;
Цигарку запаливши, що ввійшла В історію з кореспондентів ласки, Оповідати ввечері він любить Про сутички, про будні бойові
(М. Рильський)
.
Будь ла́ска (ласка́вий, рідше ласка́в) <Бу́дьте ласка́ві>
Запобіга́ти (рідше запопада́ти) ла́ски
Здава́тися / зда́тися на ла́ску
Зроби́ (зробі́ть, май, ма́йте) ми́лість (ла́ску)
(2)
 
Коли́ [б] (мо́же) твоя́ (ва́ша) ла́ска (рідко ми́лість)
уживається при ввічливому вираженні прохання
.
– Сідайте-бо, свахо, коли ваша ласка, на покуті
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Коли ваша ласка, скажіть, які ж саме мореплавці взнали правду про Колумбове відкриття?
(Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна)
;
(3)
 
Не ла́ска
чи не бажаєте?
[
Мельник
(входить):
]
Чи не ласка ваша Покушать меду?
(І. Франко)
;
Не оста́вити ла́скою
Обхо́дити (обділя́ти) / обійти́ (обділи́ти) [своє́ю] ла́скою
Переміни́ти (зміни́ти) гнів на ми́лість (на ла́ску)
Підхо́дити / підійти́ під ла́ску
Положи́ти ла́ску
Проси́ти у Бо́га ла́ски
Стоя́ти о ла́ску
(4)
 
Що ла́ска
чия
:
а)
 
те, що можна; що-небудь
.
– Подайте, ясновельможний князю, що ваша ласка, бідному каліці за спасення своєї душі, за Рай пресвітлий... – тяг далі Кривоніс старечим дрижачим голосом
(І. Нечуй-Левицький)
;
б)
 
усе, що завгодно, що хочеться
.
– Вибирайте, що ваша ласка, – лагідно запрошував продавець, показуючи товари
(з газ.)
.