СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
КУ́НТУ́Ш
, ку́нтуша́, діал. КО́НТУШ, а, ч., іст.
Верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг заможного українського і польського населення XVI–XVIII ст
.
Взяла
[Венера]
очіпок грезетовий І кунтуш з усами люстровий, Пішла к Зевесу на ралець
(І. Котляревський)
;
На другій стіні висів портрет якогось давнього Сухобруса в кунтуші, з прорізаними рукавами
(І. Нечуй-Левицький)
;
В своїм срібнім панцирі на чорнім оксамитовім контуші з татарським шкіряним поясом і в чоботях зі срібними острогами являв
[князь]
собою певну непогану фігуру
(І. Франко)
;
Мужики, переодягнувшись в панські контуші, ходили поміж панів і частували їх горілкою
(А. Чайковський)
;
Юнак в кунтуші польського селянського строю підвівся з полика, щоб дати місце хворій жінці
(Олесь Досвітній)
;
Вогневик ще раз ковтнув води, витер уста рукавом кунтуша
(О. Бердник)
.