СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-8. (А-МІШУ́РНИЙ)
?
КО́НУСНИЙ
, а, е.
1
.
Прикм. до ко́нус.
– Одна грань
[різця],
скажімо, обточує банку, друга здіймає стружку з конусної частини
(О. Донченко)
.
2
.
Який має форму конуса; конічний
.
До його робочого місця подавалися нескінченним потоком невеликі гостроверхі балони, і Софрон мусив швидким рухом насадити на балон конусну голівку
[головку]
(Н. Рибак)
;
Конусний та сферичний електроди використовують у кабінеті фізики загальноосвітнього навчального закладу під час проведення демонстраційних та лабораторних дослідів з електростатики
(з наук.-попул. літ.)
.