СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
БІ́ЛКА
, и, ж.
1
.
Невеличкий лісовий гризун родини білячих, який має пухнастий хвіст і живе на деревах; вивірка
.
Десь у хвойній верховині завовтузилася білка
(О. Донченко)
;
* У порівн.
Кипить робота. Хто на драбинах, приставлених до розкішних черешневих веж, а декотрі воліють і без драбини обходитись, шастають, мов білки, між гіллям, меткі, верткі, тільки листя шелестить та лоби крізь кетяги черешень проблискують...
(О. Гончар)
;
Почала бігти
[Ель Хуррем]
парком дрібними ніжками, оглядаючись на нього, як молода вивірка-білка
(О. Назарук)
.
2
.
Хутро цього гризуна
.
Від кожного двору по білці данину брали
(Панас Мирний)
.