СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
КОНСТЕ́БЛЬ
, я, ч.
1
.
Один із найвищих придворних чинів у Англії та Шотландії часів середньовіччя
.
У середньовічній Європі констеблі були придворними службовцями
(з наук.-попул. літ.)
;
Згідно з Вінчестерським статутом 1285 р., констеблі повинні були стягувати штрафи, боротися з бродяжництвом, організовувати допомогу біднякам, ремонт доріг тощо
(із журн.)
.
2
.
Найнижчий поліцейський чин у США, Канаді, Великобританії, Новій Зеландії та інших англомовних країнах
.
Двері розчинилися, і увійшов тюремний доглядач. За ним у дверях стояв констебль
(М. Йогансен)
;
Суддя визнав за свій обов'язок послати двох констеблів, щоб ті обшукали кімнату обвинуваченого в дядьковому домі
(Ю. Лісняк, пер. з тв. Е. По)
;
Поширений у США розмовний синонім слова “поліцейський” – коп – історично виник із абревіатури COP – Constable On the Post, що в перекладі означає “констебль на посту”
(з наук.-попул. літ.)
.