СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
КОВЗКИ́Й
, а́, е́.
1
.
Такий, що не утворює тертя й на якому ледве утримується хто-, що-небудь; слизький (у 1 знач.)
.
Подовгу стояла Горпина на ковзкому краю безодні
(З. Тулуб)
;
Набравши в льоху решето яблук та слив, швець без пригод вибрався по ковзких східцях нагору
(В. Бабляк)
;
Бруківка під ногами ковзка і мокра, прихвачена нестопленою вранішньою ожеледдю
(О. Забужко)
;
// 
Який має гладку, рівну поверхню
.
Ковзкий, відполірований мозолястими руками дубовий рогач вертівся в руках Уляни
(В. Логвиненко)
;
На глибоких водоймах бажано використовувати снасті з ковзкими поплавками
(з навч. літ.)
;
// 
У якому важко втриматися на гладкій, слизькій поверхні (перев. про взуття)
.
Вятичі не могли добре стояти в ковзких личаках на кризі. Взуті в ковані чоботи кияни поперли вперед, зламавши ряди перших сотень
(І. Білик)
.
2
.
перен.
Який може призвести до поганих наслідків; непевний; слизький (у 3 знач.)
.
Ковзке становище
;
// 
Такий, у якому приховане що-небудь сумнівне або двозначне
.
– Ваші пропозиції завжди дуже спрощені. До примітиву. – А ваші – непевні, ковзкі
(Ю. Мушкетик)
;
Якщо у проекті є ковзкі місця – треба їх відредагувати
(із журн.)
;
– Ковзке питання. Чи доводилося Вам протягом своєї кар'єри футболіста брати участь у договірних матчах?
(з газ.)
;
От дивно. Тероризм – така ковзка тема, і при тому ані жодної сварки в дискусії
(з Інтернету)
.