СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ЗНАЧУ́ЩИЙ
, а, е.
1
.
Який має неабияке значення; важливий
.
Речі, про які мова була, здавались Тетяні Ничипорівні вельми значущими
(В. Підмогильний)
;
З Льолею М. в юнацькі роки мені довелося брати спільну участь у подіях найбільш значущих для життя цілого нашого покоління, – в часи першої світової війни та в роки громадянської війни
(Ю. Смолич)
;
У демократичній правовій державі на судову владу покладено вирішення практично всіх суспільно значущих конфліктів
(з наук. літ.)
;
// 
Який має глибокий зміст
.
Він
[Бальзак]
допомагав Евеліні вишукувати добірні, значущі фрази, якими можна було переконати царедворців, що шлюб її з іноземцем та виїзд за кордон не може стати на перешкоді володінню маєтністю
(Н. Рибак)
;
“Вчитись треба, Надю”, – звучали в її вухах прості і значущі слова
(Д. Ткач)
;
Все було неприродне у їхній поведінці того дня: і надмірна пожвавленість, .. і оті значущі паузи, які западали під час розмови, коли треба було б згадати Юрка
(М. Дашкієв)
;
Ті люблячі погляди і ті слова були такі значущі і говорили їм так багато, що їх вистачало до нової зустрічі
(В. Малик)
;
* Образно.
Ніхто не вигукував привітань. Урочиста, неповторна, значуща тиша була найкращим виявом загальних почуттів
(О. Бердник)
.
2
.
Який щось означає, на щось натякає; промовистий, багатозначний (звичайно про погляд, вираз обличчя і т. ін.)
.
Раз стрінули ми й Лену з якимсь панком, і вона усміхнулася до мене значущим усміхом
(О. Кобилянська)
;
Роман прощається з учителем, з почуттям тисне йому руку, ловить у відповідь значущий погляд і йде до просіки
(М. Стельмах)
;
Господар зробив значуще лице і зашепотів на вухо лоцманові, так що половина гостей усе чула
(Ю. Логвин)
.