СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
З'ЇЖДЖА́ТИ
, а́ю, а́єш, розм. З'ЇЗДИ́ТИ, з'їжджу́, з'їзди́ш, недок., З'Ї́ХАТИ, з'ї́ду, з'ї́деш; наказ. сп. з'їдь; док.
1
.
Їдучи, спускатися звідки-небудь
.
З крутого шпиля з'їжджали два вози з снопами
(І. Нечуй-Левицький)
;
Коли з'їздили в лісі з гори, .. віз перевернувся
(Л. Мартович)
;
Коли Дорош з'їжджав із гори, йому довелося трохи притримати Ластівку, щоб дати дорогу пастушкам, що зганяли в долину артільну отару овець
(Григорій Тютюнник)
;
// 
Їдучи зверху, потрапляти кудись
.
Сідалковському здалося, ніби то з'їжджають униз коником, підкованим срібними підківками
(О. Чорногуз)
;
[
Пастух
:]
А тепер, гляди, коли б на гарній кришталевій брилці не з'їхала з гори у діл принцеса
(Леся Українка)
;
// 
Ковзаючись, сповзати, скочуватися вниз
.
Два рази з'їжджала
[Фатьма]
коліньми по дереву вниз
(Ю. Яновський)
;
Вниз вони так поспішно з'їжджали линвою, що пообпікали собі долоні
(Т. Прохасько)
;
Стежка щораз стрімкіша. Треба добре триматися за гриву коня, щоб не з'їхати на землю
(В. Гжицький)
.
2
.
Їдучи, звертати куди-небудь
.
Невдовзі вони повернулись до своїх підрозділів, енергійно віддаючи накази: з'їжджати з шосе, маскуватись...
(О. Гончар)
;
Німецькі танки, як з'їжджали з бруківки, одразу застрявали
(Є. Доломан)
;
Ось перша гармата з'їхала з бруку на вкатаний .. шлях і немов випала з загального гуркоту
(Л. Смілянський)
;
Краєвид зовсім змінився, коли з'їхали із траси на ґрунтівку
(Б. Харчук)
.
3
.
Зсовуватися, сповзати зі свого місця
.
Очіпок на Марії все з'їжджав на потилицю
(І. Нечуй-Левицький)
;
Він приїхав до нас, як справжній козак, на доглянутому чалому коні, при зброї, у завеликій смушевій шапці-кубанці зі шкіряним верхом, яка часто з'їжджала йому на очі
(В. Шкляр)
;
На постелі, розпластавшись, спить Дмитрій. Голова з'їхала з подушки, рука звісилась на підлогу
(А. Хижняк)
.
4
.
перен., розм.
Непомітно переходити на іншу тему, тон (у розмові, співі і т. ін.)
.
Інколи збивалися співаки з ритму, інколи з'їжджали на полутони
[півтони]
(В. Собко)
;
От уже ціла розмова тупо з'їжджає на політику, на картинку в телевізорі, ціни на нафту
(О. Забужко)
;
Як почали гомоніти
[Христя з Палажкою]
– мало не до півночі. Зрештою й самі не помітили, як з бур'янів перескочили на Тимоша, а далі й на Василя Борового з'їхали...
(Я. Гримайло)
.
5
.
перен., розм.
Утрачати попереднє становище, успіхи і т. ін
.
Остаточно з'їхав
[Олег]
на “посередньо” по всіх дисциплінах
(О. Донченко)
;
– Що я додому напишу? Був моряк і на піхоту з'їхав
(В. Кучер)
;
До уроків не присилуєш, на трійки з'їхав, тільки транзистор йому на умі, та кіно, та ще гумового човна купіть...
(О. Гончар)
.
6
.
Виїжджати, вирушати куди-небудь або звідкись
.
Вдень він утікав у роботу, з'їжджав кудись з дому – в поле, на озеро по рибу, на пасіку, а вночі прокидався, й божевільна невідомість мучила його, наливала серце люттю
(Ю. Мушкетик)
;
Пани під той час з'їхали у гостину, кудись на чужу сторону, до якихсь там своїх родичів
(Марко Вовчок)
;
Господар натякнув, що постояльцям краще з'їхати з двору
(Ю. Хорунжий)
;
Пахло їхнім старим помешканням, з якого вони з'їхали, коли йому було сім років
(С. Жадан)
.
7
.
заст.
Приїжджати, заїжджати куди-небудь
.
Купці з'їжджають на двір
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
З'їхав
[податковий комісар]
до мене, оглянув .. мій лісок, мій склад сухого дерева
(І. Франко)
.
8
.
Їдучи, підніматися вгору
.
Вдаривши каблуками коня, пустився
[Джмелик]
вскач за підводами, що вже з'їжджали на Беєву гору
(Григорій Тютюнник)
;
Він з'їхав на гору, Христя уже стояла там на самому краї зеленого моріжка і обдивлялася околицю
(Панас Мирний)
;
Тим часом з'їхали на вершину гори. Це була широка рівнина без дерев, без трави
(М. Олійник)
.
(1)
 
З'ї́хати (зсу́нутися, спа́сти і т. ін.) з глу́зду (з ро́зуму)
збожеволіти, стати психічно хворим, несамовитим
.
– Ти що, з глузду з'їхав? – лається жінка
[з чоловіком]
(з переказу)
;
Ні, наші козаки ще з розуму не спали, Щоб Вовка од біди сховали!
(Л. Глібов)
;
– Немає в мене більше дочки, як Явдоха! А вона ще не зсунулася з глузду, щоб проти батька іти!
(Панас Мирний)
;
– Хіба я таки сказився чи з глузду з'їхав, щоб одрізувать землю, – сказав Карпо
(І. Нечуй-Левицький)
;
[
Рябина
:]
Чи ти, старий, одурів, чи з розуму сплив? Та за що дерево путаєш?
(І. Франко)
;
– Схаменися, Миколо! Ти ж статечна людина: Ніколи не водилось такого за тобою, хлопець розсудливий, а зараз мовби з глузду з'їхав
(М. Лазорський)
;
– Та я бачу, що ви вже зовсім з'їхали з розуму, а не тільки трохи, як мені казали...
(Ірина Вільде)
.