СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ЗЕНІ́Т
, у, ч.
1
.
Найвища точка небесної сфери над головою спостерігача
.
Місяць стояв у зеніті й висів над безоднею
(М. Хвильовий)
;
Небо вкривали хмари англійських та американських літаків, що мерехтіли безліччю блискучих цяток у зеніті
(І. Багряний)
;
Із зеніту падає за Дніпро в нічну прірву зірка і ясно спалахує над небосхилом
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Зеленава вода спалахнула тисячами золотих іскринок в ту мить, коли сонце вийшло в зеніт
(Ю. Покальчук)
.
2
.
перен.
Найвищий ступінь розвитку, вершина чого-небудь
.
Основна маса женців в зеніт спеки піде на відпочинок
(Іван Ле)
;
Живокіст був у зеніті своєї слави, але задоволення він не відчував
(М. Білкун)
;
Ось уже й літо в зеніті
(Л. Костенко)
;
* У порівн.
Був лише початок червня, а сонце пряжило, ніби в зеніті літа
(Ю. Мушкетик)
.