СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЗАТЯ́ТИЙ
, а, е.
1
.
Який затявся (у 2 знач.) на своєму, уперто наполягає на своєму, намагається зробити по-своєму, домагається свого; упертий
.
– Ну, ходімо на вулицю.., – посміхнувся Свирид Яковлевич, знаючи, що зараз нічим не переважиш затяту жінку
(М. Стельмах)
;
– Ну ти й затятий, Прокопе! – сказав Олекса весело. – Подай йому Тараса – де хоч візьми!
(Василь Шевчук)
;
// 
Стійкий, непохитний
.
Що лютіше карали
[німці],
то все більш затятим, незламним ставав Дмитро
(В. Козаченко)
;
Затяті прихильники Риму лишились лежати на полі бороні
[борні]
або ж перебігли туди, де билися з русами готи чи латинці
(І. Білик)
;
* Образно.
Виструнчені тополі вже не гойдалися. Стояли похмурі, вражені страшним ударом, але затяті в своєму відчайдушному опорі, нескорені
(С. Журахович)
.
2
.
Який виражає найвищий ступінь ознаки, вияву чого-небудь
.
Бунч мовчить. Але в його мовчанні вчувається затята впертість і невдоволення
(Ю. Бедзик)
;
Я йшов йому назустріч, повний затятого спротиву
(Валерій Шевчук)
;
// 
Який довго не припиняється, не змінюється
.
Гострий бій теж надміру затягся. Треба було й тут якимось чином “освіжити” справу, несподіванкою змінити затятий стан бою
(Іван Ле)
;
// 
Скажений, лютий
.
Данилко сидів затятий і клятий після битви за честь роду, прадід Данило блискав очима з-під кошлатих брів
(Ю. Яновський)
;
Вітер був холодний, затятий. Він різав шкіру мов шматочками скла
(Я. Гримайло)
;
// 
Запеклий, непримиренний (про ворога, супротивника і т. ін.)
.
Якраз тоді із шведської війни повернувся затятий ворог козаків Конецпольський
(А. Кащенко)
;
Гелена й батько стояли одне проти одного, мов затяті супротивники
(М. Руденко)
;
Їхав тепер гетьман на поклін до затятих ворогів своїх
(Д. Білий)
.
3
.
діал.
Зціплений, міцно затиснений (про губи, зуби і т. ін.)
.
Він ішов згорблений, сумний, з затятими устами, немов на плечах у нього був якийсь великий тягар
(І. Франко)
.