СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ЗАДА́ТИ
ЗАДАВА́ТИ
, даю́, дає́ш, недок., ЗАДА́ТИ, да́м, даси́, док.
1
.
що.
Давати, пропонувати що-небудь для виконання, розв'язання і т. ін
.
Ще в семінарії як я учивсь, – було, коли на кафедрі учитель нам задає урок на завтра, – я тихесенько з-під парти витягаю маленьку книжку
(П. Тичина)
;
Учителька ходить від парти до парти, задає уроки, викликає до дошки розв'язувати задачі
(К. Гриб)
;
Уроків у всі часи багато задають
(В. Нестайко)
;
– Да, Марку, – тиснучи руку, мовив Цигуля задумано, – задав ти задачу мужикові
(А. Головко)
.
2
.
що.
Скеровувати у певному напрямку, вказувати, визначати спосіб виконання
.
У повітовому містечку Смілі ритм життя задавав потужний цукровий завод графа Бобринського
(Ю. Хорунжий)
;
Веселий о. Артемій своїм камертоном задав тон, а Панасенко підхопив у той тон
(І. Нечуй-Левицький)
.
3
.
що.
Установлювати, фіксувати умови для чогось
.
Розроблена методика дозволяє задавати потрібну глибину дослідження для кожної судини
(з наук. літ.)
;
Перед створенням документа потрібно задати необхідні параметри сторінок
(з навч. літ.)
.
4
.
що, чого і без дод., розм.
Улаштовувати, робити що-небудь
.
[
Виборний
:]
Великим грішникам часто і даром проходить, а маленьким грішникам такого задають бешкету, що і старикам невпам'ятку
(І. Котляревський)
;
На роз'їзді Лошаков задав земцям бенкет: там були одні тільки пани дворяни
(Панас Мирний)
;
// 
Заподіювати собі або кому-небудь щось неприємне, лихе
.
– Не задавай жалю, Ригорович! – каже йому Уласович
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Не задавай серцю туги – Й так мені тяженько!
(І. Вагилевич)
;
// 
тільки док., також без дод.
Учинити розправу над ким-небудь, покарати когось
.
– Що як нас, Карпе, ота жаба вилізе та й поїсть. – А хай вилізе. Я їй такого задам, що вона більше і світа не побаче
[побачить]
(Панас Мирний)
;
[
Соцький
:]
Щасте
[щастя]
ваше, що урядник тепер гостює у прикажчика, а то він би вам задав!..
(М. Кропивницький)
;
Толя почервонів, – як він сміє насміхатися, мурля погане! Як пожаліється татові, йому зададуть!
(В. Винниченко)
.
Завдава́ти (задава́ти) / завда́ти (зада́ти) кло́поту
Завдава́ти (задава́ти) / завда́ти (зада́ти) стра́ху́
Завдава́ти (задава́ти, закида́ти) / завда́ти (зада́ти, заки́нути) брехню́
(1)
 
Задава́ти / зада́ти робо́ти
кому
переобтяжувати кого-небудь роботою
.
Й задала ж роботи волосним оця несподівана бумага
(Панас Мирний)
.
Вси́пати (врі́зати, да́ти, зада́ти) гаря́чих
Вси́пати (зада́ти) по (рідко під) пе́рше (шо́сте) число́
Дава́ти / да́ти (вси́пати, зада́ти і т. ін.) бо́бу
Дава́ти (задава́ти, дави́ти, зневажл. де́рти) / да́ти (зада́ти) хропака́
Дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти, вси́пати і т. ін.) хльо́сту (хло́сту, хльо́ру і т. ін.)
Дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти) жа́ру
Дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти) ко́поті
Дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти) пе́рцю [з ма́ком]
Дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти) чо́су (джо́су)
Дава́ти (задава́ти) / да́ти за́тірки (затьо́ру)
Дава́ти (задава́ти, підно́сити) / да́ти (зада́ти, піднести́) пи́нхви
Да́ти (вси́пати, зада́ти) / дава́ти (задава́ти) бере́зової ка́ші
Да́ти (зада́ти, завда́ти) / дава́ти га́рту
(2)
 
Задава́ти / зада́ти тон
:
а)
 
(перев. кому)
показувати приклад у чому-небудь, впливати на інших своєю поведінкою, вести за собою
.
Сини Ферапонтові поженилися з українськими дівчатами, розселилися цілим кутком, але суворий дід усе задавав тон у роду
(О. Кундзич)
;
Всі його слухали, він складав заяви черговим за всіх, мав діло з наглядачами, полагоджував камерні конфлікти, словом – задавав тон
(І. Багряний)
;
Загрібний, той, що сидить ближче до корми, задає тон усій команді. Це на нього рівняються інші гребці
(В. Собко)
;
б)
 
(чому)
впливати певним чином на хід подій, розвиток чого-небудь
.
– Франція зараз задає тон усій Західній Європі. І відгомін її революцій розхитує і прусський, і австрійський абсолютизм
(З. Тулуб)
;
Роза-Нейни сердилась на Терезку за те, що вона почала задавати тон усьому двору і наводити нові порядки
(М. Томчаній)
;
Голова комісії одразу задав такий тон, що навіть ті дрібні службовці .. стали почувати за собою якусь невловиму провину
(Б. Антоненко-Давидович)
;
(3)
 
Зада́ти пра́су
кому і без дод., заст.
сильно побити кого-небудь
.
Тут на бігу
[Еней]
поймав
[спіймав]
за рясу Попа Рутульського полку, смертельного задавши прасу, Як пса, покинув на піску
(І. Котляревський)
.