СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЗАПОРІ́ЗЬКИЙ
ЗАПОРО́ЗЬКИЙ
, ЗАПОРІ́ЗЬКИЙ, а, е.
1
.
іст.
Стос. до запорожців, Запорожжя
.
А тим часом Запорозьку зброю Виніс батько із комори, Розгляда, радіє, Приміряє... ніби знову Старий молодіє!
(Т. Шевченко)
;
[
Кобзар
:]
Ой, обізветься пан Підкова, Отаман-батько запорозький: Гей, друзі молодці, Браття козаки-запорожці!
(І. Нечуй-Левицький)
;
На червонощокій і білобородій голові розвівалася сива запорізька чуприна
(І. Багряний)
;
Мов живих, уявляла Єлька тих лицарів запорозьких, бачила їхні дозори на степових могилах, зблиски шабель, коли вони б'ються в куряві
(О. Гончар)
;
Головне, що зробив останній запорозький кошовий, – зберіг цвіт козацтва
(Д. Білий)
.
2
.
тільки запорі́зький.
Стос. до запоріжців і міста Запоріжжя
.
Був травень, розцвітав без, по запорізьких гаях лящали солов'ї
(У. Самчук)
;
– У нас же зараз на гастролях .. і Львівський імені Заньковецької, і Запорізький імені Щорса
[театри]
(В. Нестайко)
;
В Україні є поклади сірки (у Львівській, Івано-Франківській і Тернопільській областях) і графіту (у Кіровоградській і Запорізькій областях)
(з навч. літ.)
.