СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ДІОЦЕ́З
, у, ч.
1
.
Церковно-адміністративна територіальна одиниця в католицькій церкві, на чолі якої стоїть єпископ
.
Християнство прийшло в Конго в кінці XV ст.; на початку XVI ст. утворено діоцез на чолі з єпископом Енріке, сином правителя Конго
(з наук.-попул. літ.)
;
Католицький діоцез німецького міста Гільдесгайм випустив поради для католичок, які виходять заміж за мусульман
(з газ.)
.
2
.
іст.
У Римській імперії – велика адміністративна одиниця, до складу якої входило декілька (до 16) провінцій
.
На чолі діоцезу стояв вікарій
(з наук. літ.)
;
Спочатку в Стародавньому Римі діоцезом називали міський округ або частину провінції; з кінця III ст. – це велика адміністративна одиниця (загалом їх було всього 12)
(з наук.-попул. літ.)
.