СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
В'ЯЗА́ТИ
, в'яжу́, в'я́жеш, недок.
1
.
що у що, чим і без дод.
З'єднувати, скріплювати що-небудь, обвиваючи мотузкою, стрічкою і т. ін.; зв'язувати
.
Вона .. назбирає і ягоди, і листя, та в'яже у пучечки
(Марко Вовчок)
;
А вона в'язала росяні снопи. Колосок зривала з кожної копи
(П. Воронько)
;
// 
з ким – чим і без дод., перен.
Єднати, сполучати
.
Тілько тепер він почув, як сильно він полюбив сю дівчину, яка магічна сила в'яже його з нею
(І. Франко)
;
Люди не йшли, а бігли, і були рухи в них такі вільні та жваві, немов хліборобська праця ніколи їх не в'язала
(М. Коцюбинський)
;
// 
Прив'язувати до чого-небудь
.
Верба росла, до неї в'язали ковалі коней
(Ю. Яновський)
;
// 
у що і без дод.
Поклавши що-небудь на хустку, скатертину і т. ін., з'єднувати їх кінці у вузол; зав'язувати
.
В'язали клунки й ховали все, що тільки можна було сховати
(М. Коцюбинський)
;
Маруся#-білоруся# Хліб в хустинку в'яже
(А. Малишко)
.
2
.
кого, що.
Обвивати мотузкою руки або ноги, позбавляючи кого-небудь свободи руху; зв'язувати
.
Беріть мене! беріть, в'яжіте. Ведіть до пана у світлицю!
(Т. Шевченко)
;
Якщо ти фахівець абиякий, то тільки електромашинка загуде, овечка в тебе рветься, б'ється під руками, мусиш її в'язати. А найвищий клас – це коли стрижеш і не в'яжеш
(О. Гончар)
;
// 
перен.
Позбавляти можливості вільно, самостійно діяти
.
– Розумієте, – заговорила вона з поспіхом, – я не хочу в'язати вас, робити якийсь натиск, щоб ви через мене .. робили якийсь фальшивий крок
(М. Грушевський)
;
Маруся не знала, як себе вести. Сьогодня
[сьогодні]
щось в'язало її
(Г. Хоткевич)
;
Він сам мучився, але сказати не міг .. Його в'язав якийсь сумнів
(І. Багряний)
;
Семидочний був скупий на слова, можливо, його в'язав незвичайний вигляд їдальні, де в паркеті, мов у воді, відбивався його вицвілий костюм
(П. Панч)
.
3
.
що і без прям. дод.
Плести що-небудь спицями, гачком і т. ін
.
Чорнявий чоловік старі нерети понаправляв і почав в'язати новий
[нерет]
(Марко Вовчок)
;
Бабуся Одарка все в'язала свої панчохи
(В. Підмогильний)
;
В кутку біля настільної лампи бабуся в'язала мені рукавицю
(Л. Смілянський)
.
4
.
що і без прям. дод., вет., мед.
Утворювати з білками тканин організму нерозчинні сполуки, припиняючи запальні процеси
.
– Чай, щоб ви знали, в'яже ясна
(А. Крижанівський)
.
5
.
що і без прям. дод., спец.
Мати властивість склеювати, скріплювати тверді матеріали (про розчин вапна, цементу і т. ін.)
.
Стіни замку були завтовшки понад 1 метр, для особливої міцності цеглу в'язали цементним розчином, у який додавали курячі яйця
(із журн.)
.
6
.
що у що.
Скріплювати дерев'яні частини будівлі врубуванням
.
Хату на Гуцульщині будують так: на підвалини ставлять найперше одвірки, потім кладуть вінці, які в'яжуть на вуглах у замки
(з наук.-попул. літ.)
.
(1)
 
В'яза́ти ру́ки
кому
перешкоджати кому-небудь, не давати можливості робити, здійснювати що-небудь
.
Злобителі мені в'язали руки
(М. Старицький)
;
– Та хіба я не маю права давати сам собі наряди? – закипав уже й Дем'ян. – Чого нам руки в'яжете?
(Микита Чернявський)
;
(2)
 
Ли́ка (лик) не в'я́же
неспроможний нормально, розбірливо говорити через сильне сп'яніння; дуже п'яний
.
[
Сестра Мархва
:]
Гляньте, що завів п'яний Гарасим. Нализався, що й лик не в'яже, та й заставив сліпця перед храмом Божим пісень співати
(Панас Мирний)
;
Коли адмiрала приволокли до намету, вiн вже й лика не в'язав
(Ю. Ячейкін)
;
(3)
 
Хоч соба́к в'яжи́
дуже холодно
.
– Від хуртовини поховалися, та вже там
[на печі]
і сидимо. А дітям і сподобалося .. Бо хату так вистудило, що хоч собак в'яжи
(В. Речмедін)
.