СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ВПРАВЛЯ́ТИ
2
, я́ю, я́єш, недок., кого, що і без прям. дод.
Постійною працею, практикою розвивати, вдосконалювати певні риси характеру, навички тощо; тренувати
.
Касян завів такий порядок, що одні йшли до хазяйської роботи, других вправляв у воєннім ремеслі: вчились їздити на коні, стріляти в ціль, поводитися з гарматою
(А. Чайковський)
;
– Ти також можеш дуже добре грати, хоч інакше. Тільки пильно вправляй. Без праці далеко не зайдеш
(Б. Лепкий)
;
Людина вправляє свою вищу нервову діяльність шляхом систематичної розумової та фізичної праці
(з навч. літ.)
.