СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ВОРОЖИ́ТИ
, ожу́, о́жиш, недок.
1
.
Вгадувати майбутнє чи минуле на картах, воску і т. ін.; пророкувати що-небудь
.
Нехай не знайдеться між тобою такий, .. хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити, Та не собі він був пророк
(І. Котляревський)
;
І ворожка ворожила, Пристріт замовляла, Талан-долю за три шаги З воску виливала
(Т. Шевченко)
;
Графові тієї ночі приснився страшний сон і він відразу ж після сніданку сів сам собі ворожити на картах
(О. Донченко)
;
І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт
(Л. Костенко)
.
2
.
Уживати слова, застосовувати прийоми, чародійна сила яких має вплив на людину, природу і т. ін.; чарувати
.
Мабуть, ворожила
[Мелашка]
над нею або що-небудь таке зробила, що як з води витягла нашу Оксану?..
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Нам так треба ворожити над тим добрим зіллям, що виведе нас із безхліб'я!
(М. Стельмах)
;
Бородань, підперезавшись, поправив намисто на грудях циганки: навчиш гадати, замовляти кров, ворожити, вишіптувати бешиху
(Є. Пашковський)
.
3
.
біля (коло) кого – чого, перен., жарт.
Поратися біля кого-, чого-небудь
.
Коней покрали, а нічліжники бачили, що такі-то коло тих коней ворожили
(Номис)
;
Мотор здригався від залізних конвульсій, штовхав уперед човна, чадив перегаром бензину й масла, Іван Миколайович щось там ворожив біля нього
(П. Загребельний)
.
Ба́ба (ба́бка, бабу́ся) [ще] на́двоє ворожи́ла (гада́ла)
(1)
 
Ворожи́ти на пелюстка́х рома́шки
робити безпідставні, нічим не обґрунтовані здогади
.
Ми, слідчі, не можемо ворожити на пелюстках ромашки. У нас є факти, свідчення, докази, і на них доводиться будувати обвинувачення
(В. Дарда)
.