СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ВО́РОГ
, а, ч.
1
.
Той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник
.
Стали вони тяжкими ворогами. Кожен кожному робив перешкоди, кожен кожного судив між людьми
(Панас Мирний)
;
Хлопець не мав ніяких ворогів, ціле село було готове на те присягнути
(О. Кобилянська)
;
Бо не вороги страшні – страшні зрадливі друзі
(А. Дімаров)
;
// 
кого, чого, рідше кому.
Принциповий противник кого-, чого-небудь
.
Коронний польський гетьман Конецпольський, запеклий ворог козацької волі, прибув у Кодак з польськими панами й військом і справив у новій фортеції бучний бенкет
(А. Кащенко)
;
Фанатичний ворог курців і поклонник Бахуса, звитяжець Амурат IV, втративши терпець стратега, переодягнувся в мундир рядового воїна і сам поліз на стіну Багдада
(Р. Іваничук)
;
Бачу, що ворог ви нашій владі, прихований до пори ворог
(Ю. Андрухович)
.
2
.
перев. збірн.
Супротивник на війні
.
А тут кричать та в труби сурмлять, .. В наскок яряться вороги
(І. Котляревський)
;
Рубаюсь з ворогом, співаю, В піснях до бою закликаю Всіх тих, що мляві, чи недужі, Чи під укриттям сплять байдужі
(М. Вороний)
;
Дав
[комісар]
розпорядження партизанам відтягти ворога вбік
(Ю. Яновський)
;
Невідомо куди зник кращий кулеметник .. взводу Асанов, і поміж бійцями поповзла темненька чутка, що Асанов не вбитий, а перебіг до ворога
(А. Дімаров)
.
3
.
перен.
Шкідник сільськогосподарських рослин, лісу і т. ін
.
Тихович вірив у можливість боротьби з ворогом винограду
[філоксерою]
(М. Коцюбинський)
;
Багато ворогів має ліс. Особливо великої шкоди завдають йому численні шкідники
(з наук.-попул. літ.)
;
Поміж захворювань, зокрема грибкових, чільне місце посідає фітофтороз – найбільший ворог картоплі саме в період зберігання
(із журн.)
.
4
.
перен.
Те, що спричинює шкоду, зло
.
Язик мій – ворог мій
(примовка)
;
Тільки й єсть у нас ворог – наше серце. Благословіть, мамо, шукати зілля
(П. Загребельний)
;
Треба завжди пам'ятати, що найбільший ворог
[людини]
– самовпевненість
(М. Слабошпицький)
;
// 
кому.
Той (те), що спричинює щось негативне для кого-небудь
.
Деколи ветерани аж насмішать Інну, коли зчинять дискусію, скажімо, про вітер: хто він, друг чи ворог людині?
(О. Гончар)
;
Ніхто собі не ворог
(В. Дрозд)
.
(1)
 
Вну́трішній во́рог
той, хто шкодить у своїй країні, виступаючи проти її ладу
.
Та ще прошу і взиваю вас, щоб ви добре стежили не лиш за тим, чи не підходить ворог, але чи нема його між нами. Внутрішній ворог гірший
[від]
усіх
(Б. Лепкий)
;
– А раптом це звичайний шкурник і кар'єрист? – Байдуже. Аби не ворог внутрішній, не супостат
(Василь Шевчук)
;
(2)
 
Во́рог наро́ду,
іст.
позначення безпідставно засудженого або звинуваченого у злочині проти політичного режиму в роки сталінських репресій у СРСР
.
Керівництво навiяло йому думку, що я ворог народу, небезпечна i шкiдлива людина, нацiоналiст, контрреволюцiонер
(О. Довженко)
;
Люди гризлися за місця біля вікон, за те, хто з них був чи є “ворог народу”, а хто ні, – хто... “правильно”, по заслузі сидить у цій “буцигарні”, а хто “безневинна жертва”...
(І. Багряний)
;
Під гаслом боротьби з ворогами народу відбувалося безпрецедентне порушення етнічних та національних прав, рівноправ'я у міжетнічних та міжнаціональних стосунках
(з наук. літ.)
;
(3)
 
Зо́внішній во́рог
той, хто нападає на країну ззовні, порушуючи її кордони
.
Князівська влада .. була обмежена боярським віче, яке використовувало князя як воєначальника і укладало з ним “ряд” – угоду, за якою князеві виділялись функції лише захисника князівства й оборонця від зовнішніх ворогів
(Р. Іванченко)
;
Центральна Рада УНР ухвалила закон про створення народної армії на міліційній основі для оборони держави від зовнішнього ворога
(з наук.-попул. літ.)
;
(4)
 
Кро́вний (смерте́льний) во́рог
лютий, непримиренний ворог
.
Корінці
[винограду]
чисті, здорові, не знають ще свого смертельного ворога
(М. Коцюбинський)
;
[
Сербин
:]
Чи мені не було своїх дівчат, що я полюбив тебе – .. сестру свого кровного ворога?
(С. Васильченко)
;
Яресько, стиснувши зуби, випускав з берега по них кулю за кулею, бачив, як падає у воду то один, то другий з смертельних його ворогів
(О. Гончар)
;
Нажива́ти / нажи́ти [собі́] во́рога (не́друга)