ВО́РОГ

, а, ч.

Той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник

Стали вони тяжкими ворогами. Кожен кожному робив перешкоди, кожен кожного судив між людьми

(Панас Мирний)

;

Хлопець не мав ніяких ворогів, ціле село було готове на те присягнути

(О. Кобилянська)

;

Бо не вороги страшні – страшні зрадливі друзі

(А. Дімаров)

;

кого, чого, рідше кому.

Принциповий противник кого-, чого-небудь

Коронний польський гетьман Конецпольський, запеклий ворог козацької волі, прибув у Кодак з польськими панами й військом і справив у новій фортеції бучний бенкет

(А. Кащенко)

;

Фанатичний ворог курців і поклонник Бахуса, звитяжець Амурат IV, втративши терпець стратега, переодягнувся в мундир рядового воїна і сам поліз на стіну Багдада

(Р. Іваничук)

;

Бачу, що ворог ви нашій владі, прихований до пори ворог

(Ю. Андрухович)

перев. збірн.

Супротивник на війні

А тут кричать та в труби сурмлять, .. В наскок яряться вороги

(І. Котляревський)

;

Рубаюсь з ворогом, співаю, В піснях до бою закликаю Всіх тих, що мляві, чи недужі, Чи під укриттям сплять байдужі

(М. Вороний)

;

Дав

[комісар]

розпорядження партизанам відтягти ворога вбік

(Ю. Яновський)

;

Невідомо куди зник кращий кулеметник .. взводу Асанов, і поміж бійцями поповзла темненька чутка, що Асанов не вбитий, а перебіг до ворога

(А. Дімаров)

перен.

Шкідник сільськогосподарських рослин, лісу і т. ін

Тихович вірив у можливість боротьби з ворогом винограду

[філоксерою]

(М. Коцюбинський)

;

Багато ворогів має ліс. Особливо великої шкоди завдають йому численні шкідники

(з наук.-попул. літ.)

;

Поміж захворювань, зокрема грибкових, чільне місце посідає фітофтороз – найбільший ворог картоплі саме в період зберігання

(із журн.)

перен.

Те, що спричинює шкоду, зло

Язик мій – ворог мій

(примовка)

;

Тільки й єсть у нас ворог – наше серце. Благословіть, мамо, шукати зілля

(П. Загребельний)

;

Треба завжди пам'ятати, що найбільший ворог

[людини]

– самовпевненість

(М. Слабошпицький)

;

кому.

Той (те), що спричинює щось негативне для кого-небудь

Деколи ветерани аж насмішать Інну, коли зчинять дискусію, скажімо, про вітер: хто він, друг чи ворог людині?

(О. Гончар)

;

Ніхто собі не ворог

(В. Дрозд)

(1)

Вну́трішній во́рог

–

той, хто шкодить у своїй країні, виступаючи проти її ладу

Та ще прошу і взиваю вас, щоб ви добре стежили не лиш за тим, чи не підходить ворог, але чи нема його між нами. Внутрішній ворог гірший

[від]

усіх

(Б. Лепкий)

;

– А раптом це звичайний шкурник і кар'єрист? – Байдуже. Аби не ворог внутрішній, не супостат

(Василь Шевчук)

;

(2)

Во́рог наро́ду,

іст.

–

позначення безпідставно засудженого або звинуваченого у злочині проти політичного режиму в роки сталінських репресій у СРСР

Керівництво навiяло йому думку, що я ворог народу, небезпечна i шкiдлива людина, нацiоналiст, контрреволюцiонер

(О. Довженко)

;

Люди гризлися за місця біля вікон, за те, хто з них був чи є “ворог народу”, а хто ні, – хто... “правильно”, по заслузі сидить у цій “буцигарні”, а хто “безневинна жертва”...

(І. Багряний)

;

Під гаслом боротьби з ворогами народу відбувалося безпрецедентне порушення етнічних та національних прав, рівноправ'я у міжетнічних та міжнаціональних стосунках

(з наук. літ.)

;

(3)

Зо́внішній во́рог

–

той, хто нападає на країну ззовні, порушуючи її кордони

Князівська влада .. була обмежена боярським віче, яке використовувало князя як воєначальника і укладало з ним “ряд” – угоду, за якою князеві виділялись функції лише захисника князівства й оборонця від зовнішніх ворогів

(Р. Іванченко)

;

Центральна Рада УНР ухвалила закон про створення народної армії на міліційній основі для оборони держави від зовнішнього ворога

(з наук.-попул. літ.)

;

(4)

Кро́вний (смерте́льний) во́рог

–

лютий, непримиренний ворог

Корінці

[винограду]

чисті, здорові, не знають ще свого смертельного ворога

(М. Коцюбинський)

;

[

Сербин

Чи мені не було своїх дівчат, що я полюбив тебе – .. сестру свого кровного ворога?

(С. Васильченко)

;

Яресько, стиснувши зуби, випускав з берега по них кулю за кулею, бачив, як падає у воду то один, то другий з смертельних його ворогів

(О. Гончар)

;

Нажива́ти / нажи́ти [собі́] во́рога (не́друга)

див.

нажива́ти