СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ВОЛОДІ́ТИ
, і́ю, і́єш, недок., ким, чим.
1
.
Бути наділеним правом користуватися чим-небудь або мати що-небудь у своїй власності
.
– А закон про вибори установлює, що всі ті, хто володіють наділеною землею, вибирають окремо від власників
(Панас Мирний)
;
– Всі багатства країни належатимуть тим, хто працює. Земля, заводи, отакі ліси, як цей, всім володітиме народ
(А. Шиян)
;
// 
Мати певну обдарованість, відзначатися чимось (голосом, словом і т. ін.)
.
Володіючи непоганим голосом, часом захоплювала
[Любов Прохорівна]
співом навіть батьків
(Іван Ле)
;
Анатолій відзначив, що вона володіє даром вільно підтримувати будь-яку розмову
(О. Гуреїв)
;
Королева наказала Філостратові заступити чергу, і він почав: – Шановнії мої пані, гарна то річ – усюди словом добре володіти, та найкраще, на мою думку, коли те вміння не покидає нас у пильній потребі
(М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо)
.
2
.
також без дод.
Те саме, що володарюва́ти.
Довгі дні і довгі літа Володів той князь щасливо
(І. Франко)
.
3
.
перен.
Мати можливість підкоряти когось своєму впливові, своїй волі
.
Здається, що полем бою володіють не десятки залізних страховиськ, а ці два юнаки
(Н. Рибак)
;
Для неї краще позбутися суперниці, щоб потім безроздільно володіти Прохором
(А. Шиян)
;
// 
Опановувати, охоплювати когось (про думки, почуття)
.
Усякий страх покинув хлопця. Ним володіла одна тільки думка
(О. Ільченко)
;
Вона теж відчувала те піднесення, яке володіло всіма робітниками цеху
(В. Собко)
.
4
.
Уміти діяти, користуватися чим-небудь
.
– Про мене байдуже, яких вона
[скрипка]
майстрів, а володієш ти нею добре
(Іван Ле)
;
Шаблю носить той, хто нею добре володіє
(О. Корнійчук)
.
5
.
Добре знати що-небудь
.
Михайло володів польською мовою, як уроджений поляк
(Олесь Досвітній)
;
Карл-Йозеф набрав її телефонний номер, раптово згадавши, що вона володіє його мовою, а це значить, він зможе почуватись куди вільніше
(Ю. Андрухович)
;
Є багато диригентів, які однаково добре і віртуозно володіють як хоровою, так і оркестровою технікою тактування і диригування
(з навч. літ.)
.
6
.
Бути спроможним рухати частинами свого тіла
.
Все жаліється
[баба]
та жаліється Мотрі: – Отже, дочко, щось мені погано... руками й ногами зовсім не володію
(Панас Мирний)
;
Руки у неї тремтіли. Вона насилу володіла своїми руками
(О. Копиленко)
.
(1)
 
Володі́ти перо́м
мати здібності майстерно викладати на письмі свої думки
.
Чоловік він був енергійний, непогано володів пером
(В. Канівець)
.
(2)
 
Володі́ти (оволодіва́ти) / оволоді́ти собо́ю
триматися врівноважено та спокійно; вміти стримуватися
.
І якщо слова його звучали немовби байдуже, то погляд цей показав їм, що він зовсім не спокійний, що він лише добре володіє собою
(Ю. Шовкопляс)
;
Джен ледве помітно здригається, але зразу ж оволодіває собою
(В. Собко)
;
– Куди ведеш полоненого? – намагаючись оволодіти собою, але все ще блідий, промовив офіцер
(Ю. Бедзик)
.