СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
АКРЕДИТА́ЦІЯ
, ї, ж.
1
.
У міжнародному праві – сукупність дій, пов'язаних із призначенням і вступом на посаду голови дипломатичного представництва або постійного представника держави при міжнародній організації
.
Акредитація включає акт вручення відповідному органові або офіційній особі держави, яка приймає, документа, що засвідчує наявність повноважень певної особи представляти одну державу в іншій
(з мови документів)
.
2
.
Практика визнання відповідним органом або організацією права журналіста на одержання певної інформації та сприяння в її одержанні
.
Роботу з організаційного забезпечення акредитації та ведення реєстру акредитованих представників ЗМІ здійснює управління внутрішньої політики
(з мови документів)
.
3
.
Процедура визнання або підтвердження державними органами компетентності організації виконувати роботи в певній сфері
.
Атестація здійснюється шляхом перевірки відповідності певної організації встановленим критеріям акредитації
(із журн.)
.