СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-8. (А-МІШУ́РНИЙ)
?
ВІ́ШАЛКА
, и, ж.
1
.
Поличка або стояк із кілочками чи гачками, а також окремий гачок для вішання одягу, капелюхів і т. ін.
В кухні не було тепер немитого посуду, все було впорядковано, навіть на вішалці висів новенький чепурний фартушок
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Я скинув плащ і капелюх, повісив на вішалку
(М. Трублаїні)
;
Якось Ольга Петрівна виявила, що з вішалки, яка стояла в коридорі, зник старий піджак
(М. Олійник)
.
2
.
розм.
Гардероб, роздягальня
.
Театр починається з вішалки
.
3
.
Плічка для вішання одягу
.
Дайте мені будь-який предмет – вішалку, наприклад, – і півгодини на роздум, і я зроблю на цю тему цікаву історію
(з газ.)
;
* У порівн.
Ольга кивнула і піднялася, обсмикнувши халат, котрий через великий розмір висів на ній, мов на вішалці
(А. Кокотюха)
.
4
.
Петля, пришита до верхнього одягу, за яку його вішають
.
Треба було пришити ґудзика до пальта й зміцнити петлю вішалки – без цього на вулицю хоч не йди
(В. Коротич)
.
5
.
перен., вульг.
Про худу високу жінку
.
Леді починає поспішати, щоб розказати, яких незадоволених старих вішалок вона сьогодні бачила і що від них чула
(із журн.)
.