СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ВИ́ТИ
2
, в'ю, в'єш, недок., що і без дод.
1
.
Скручуючи, зсукуючи, з'єднувати в одне ціле (волокна, нитки і т. ін.)
.
Синові дав волоки вити
(Сл. Гр.)
;
// 
Сплітати що-небудь із чогось
.
Вінок виходив великий, пелехатий, але Дарка хапалась вити скоріше і ні на що не вважала
(Леся Українка)
;
// 
Влаштовувати гніздо (про птахів)
.
А над тою ямою стояло дерево, а на дереві дрозд гніздо в'є
(І. Франко)
;
Одвічний інстинкт гнав їх
[журавлів]
з пекучого півдня на болотисті низовини, де щороку вили вони свої кубла
(З. Тулуб)
.
2
.
Закручуючи волосся, робити кучері
.
– Яке волосся м'якеньке... йому в кучері волосся в'ють?
(Марко Вовчок)
;
Кучерики вила, Кучері чесала, Кучерики пригортала, В личко цілувала!
(І. Чендей)
.
(1)
 
Ви́ти ли́нви (моту́зки, вірьо́вки)
з кого
повністю підпорядковувати кого-небудь собі, своїй волі, змушувати когось поводитися відповідно до своїх бажань, намірів і т. ін
.
– Бач, скажуть, як заначальникував, так уже і взявся з нас линви вити... Взявся, скажуть, Хома собакою на земляків...
(О. Гончар)
;
– З кого можна було б і вірьовки вити, а на Хомі Хомовичу не поїздиш, як і на їжаку
(Є. Гуцало)
;
Ярополк відчув: світлий князь волів би мати Ольга голісінького, без оружжя й без мужів, так з нього легше було б вити мотузку
[мотузки]
(І. Білик)
.