СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE.ТОМИ 1-9. (А-НАСТУ́КУВАТИ)
?
ВИ́НЕСТИ
ВИНО́СИТИ
, о́шу, о́сиш; наказ. сп. вино́сь; недок., ВИ́НЕСТИ, су, сеш; мин. ч. ви́ніс, несла, ло; док.
1
.
кого, що.
Несучи, забирати кого-, що-небудь звідкись
.
З хати виносили одежу, всілякий дріб'язок і складали все на купу
(М. Коцюбинський)
;
Із палати виносили двох: Хлоню й анарха
(М. Хвильовий)
;
Батько виніс з комори два мішки жита й поклав на віз
(І. Нечуй-Левицький)
;
Варвара винесла з хати білий халат для Марії
(В. Кучер)
;
// 
Несучи, доставляти куди-небудь, у якесь місце або комусь
.
Отут колись смугляві дітлахи Виносили водицю на шляхи
(А. Малишко)
;
Зачаївши дух, вони виносять перший вулик на подвір'я
(М. Стельмах)
;
Музикам Франка винесла стілець
(С. Чорнобривець)
;
// 
що.
Вибиваючи, виламуючи, переміщати в інше місце
.
Побачив
[злодій]
мене та прямо у вікно, тілько затріщало, так і виніс з рамою
(Панас Мирний)
;
Винесло
[вибухом]
двері і вікна, Глину змішало зі склом
(Л. Первомайський)
;
// 
що.
Поміщати яку-небудь частину окремо (про текст)
.
Якщо рекламу публікують у регіональній газеті, у заголовок обов'язково виносять назву, знайому місцевим жителям
(з навч. літ.)
;
Згідно з вимогами журналу щодо оформлення наукових статей таблиці слід виносити у кінець тексту в окремий додаток
(з Інтернету)
;
// 
що на що, перен.
Пропонувати, представляти що-небудь для ознайомлення, обговорення або вирішення
.
Ставши на захист бідних і пригноблених, .. творці італійських фільмів винесли на всесвітній огляд те, що, як свого часу писав Гоголь, “щохвилинно перед очима і чого не бачать байдужі очі”
(О. Довженко)
.
2
.
кого, що.
Швидко вивозити, переміщати куди-небудь
.
Коні виносили бричку на гору
(Л. Первомайський)
;
Він не помітив, як самі ноги, озуті в здорові зашкарублі чоботи, винесли його на вулицю
(М. Коцюбинський)
;
Одного осіннього дня Альфред Реніке, як звичайно, закінчив свою зміну, і кліть блискавично винесла його на поверхню
(В. Собко)
;
// 
Захоплюючи із собою, викидати куди-небудь (про воду, вітер)
.
У воду кинувся, пливе, Аж хвиля синяя реве. І, ревучи, на той берег Козака виносить
(Т. Шевченко)
;
Розмиваючи яри, весняні потоки часто виносили на піщаний берег ріки величезні білі кістки прадавніх тварин
(О. Донченко)
;
Води .. виносили з собою частки .. ґрунту
(І. Багряний)
.
3
.
що, перен.
Здобувати знання, одержувати відомості, пройматися яким-небудь почуттям і т. ін., навчаючись, читаючи, спілкуючись із кимсь
.
Студенти того часу небагато виносили в голові, їх мисль була зоставлена сама для себе
(І. Нечуй-Левицький)
;
Ні один не прожив з ним умовленого року і не виніс його тайників лікарських
(І. Франко)
;
З нас кожен виніс із-під того ґанку Такої дружби світле відчуття, Таке тепло, таку бадьору віру, Що в серці відпечатались навіки!..
(М. Рильський)
.
4
.
що, розм., перен.
Витерплювати, витримувати що-небудь неприємне, тяжке
.
Сиджу то тут, то в Бухаресті, Виношу тисячі негод...
(О. Олесь)
;
– Чому ти хвилюєшся? – спитала я. – А тому, – різко скрикнув він, – що я не виношу цієї самовпевненості нашого віку
(М. Хвильовий)
;
Біль у рані, гарячка, страшні тортури, які він виніс уночі, відібрали рештки сил
(В. Гжицький)
.
5
.
що.
Виставляти, пересовувати, переводити що-небудь уперед, угору і т. ін.
Неспішно вів він стволом за птицею, потім трошки виніс приціл уперед і натиснув спуск
(В. Собко)
;
* Образно.
Винесла
[сосна]
віти й випещену кучеряву маківку із затіненої тісноти туди, де багато волі, неба і сонця
(М. Руденко)
.
6
.
що, діал.
Дорівнювати, становити
.
Скільки виносив цей капітал, цього ніхто ніколи від братів не довідався
(І. Франко)
;
– Гей, баби! – сердито гукнув Максим. – Вікна повибиваєте! А шибка на Бессарабці сімдесят п'ять копійок виносить!
(Ю. Смолич)
.
(1)
 
Вино́сити ухва́лу
ухвалювати що-небудь
.
Потім загін виніс дружну ухвалу – Збирати і зносить уламки металу
(С. Олійник)
.
(2)
 
Вино́сити / ви́нести ви́рок,
юр.
ухвалювати рішення суду про винність або невинність підсудного і про застосування чи незастосування до нього покарання
.
Він був невтомний і невсипущий, непідкупний і уважний навіть до тих, кому виносив найсуворіші вироки
(Ю. Збанацький)
;
Суд виніс вирок відібрати в нього медаль
(С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека)
.
(3)
 
Бода́й (щоб) на ма́рах ви́несло (ви́несли)
кого, грубо
уживається як проклін із побажанням кому-небудь смерті
.
– Бодай уже на марах винесли або мене, або її, бо ми ніколи не помиримось!
(І. Нечуй-Левицький)
;
Ви́везти (ви́тягти, ви́нести, понести́) / виво́зити (витяга́ти, вино́сити, нести́) на свої́х пле́ча́х (на собі́)
(4)
 
Ви́нести / вино́сити нога́ми впере́д (напере́д)
кого і без дод., зневажл.
хто-небудь помре, загине
.
Хай пиндючаться
[окупанти]
пихато – їм життя у нас не мед: скоро винесемо з хати всіх ногами наперед
(С. Голованівський)
;
Мешканців не видно – поховалися десь чи вибралися, а кого й винесли ногами вперед
(А. Хорунжий)
;
– Звідси вийде тільки той, хто запишеться до артілі. Микито, замкни двері!.. – А як хто не схоче писатись? – запитав хтось несміливо. – Хто не схоче, того винесуть наперед ногами .. Оце, ви думаєте, для чого? – ткнув
[Юхим]
рукою в наган
(А. Дімаров)
;
Якщо живим не можна вийти звідси – вперед ногами винесуть мене
(Л. Костенко)
;
Взагалі вирішити або виправити можна все. Не вирішується і не виправляється лише одне – коли вже треба виносити вперед ногами
(із журн.)
;
(5)
 
Ви́нести / вино́сити но́ги
втечею врятуватися від небезпеки, очевидної смерті
.
– Ти ж бачив, який гамір і рух був на дорозі. Могли і шелесту наробить, могли і ніг своїх не винести, – пояснив Вихор
(В. Кучер)
;
Окупантам було вже не до війни з партизанами, вони думали про те, як би живими винести ноги з цього невдячного краю
(Ю. Збанацький)
;
Влітку 1943 року біля Канівського мосту партизани розгромили загін фашистських зв'язківців. Операція була сміливою й несподіваною – вцілілі гітлерівці ледве виносили ноги
(з газ.)
;
(6)
 
Вино́сити / ви́нести на лю́ди
що
:
а)
 
робити що-небудь відомим для інших; розголошувати
.
Ніколи в походах не згадував Данило про Анну – не виносив на люди свою тугу за домівкою
(А. Хижняк)
;
По тих словах Текля мало не згоріла з сорому, дорікала матері, що винесла на люди таємницю дівочого серця
(К. Гордієнко)
;
б)
 
ознайомлювати кого-небудь із чимсь, давати можливість іншим оцінювати що-небудь
.
Кожний художній твір звітує з тої хвилини, коли автор виносить його на люди
(із журн.)
;
(7)
 
Вино́сити / ви́нести смі́ття́ з ха́ти,
перев. із запереч.
розголошувати таємницю або розповідати про те, що стосується лише вузького кола людей чи сім'ї
.
Вона й справді сама нікого не обмовляла, не виносила з хати сміття, але була не від того, щоб послухати всячину десь біля магазину
(І. Муратов)
;
– Є інший спосіб обробки негідного суб'єкта – домашній. Щоб не виносити сміття з хати. – Ремінець? – психоневролог запитливо вигнула брови дугами
(І. Волошин)
;
– Виступи повинні бути культурними. Щоб артіль не осоромити, начальство не підвести і сміття з хати не винести
(Є. Кравченко)
;
(8)
 
Вино́сити (віддава́ти) / ви́нести (відда́ти) на суд
що, кому, кого
знайомити кого-небудь із творами, планами і т. ін. для обговорення, аналізу тощо
.
Мої спогади я присвячую молодим, сміливим і чуйним, їм віддаю я на суд юнацькі помилки
(Ю. Яновський)
;
Ви, як пам'ятаю, обіцяли віддати йому на суд працю Єремієва
(М. Коцюбинський)
;
Кожен сумлінний учений, перш ніж винести на суд колег свої висновки, не раз і не два переконується в їх об'єктивності
(з наук.-попул. літ.)
;
Оголо́шувати (вино́сити) при́суд
(9)
 
Хоч святи́х вино́сь [із ха́ти]
неможливо витерпіти, витримати що-небудь
.
Скрізь клопіт, халепа, сто лих! Так в мідні клекотить гарячій, Так в кабаці кричить піддячий, Як кажуть, хоть винось святих
(І. Котляревський)
;
Коли до дядька Володимира хто звертався з позичкою, він спочатку ставав глухим, а далі або мовчав, або таке молов, що хоч святих винось із хати
(М. Стельмах)
;
– Якось гаман висунувся – впав на підлогу, і дід, прокинувшись, підняв такий лемент, що хоч святих із хати винось
(А. Дімаров)
.