СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОТУРЕ́ЧЕНИЙ
, а, е.
1
.
Дієпр. пас. до отуре́чити.
В історіографії кримські уруми зазвичай розглядаються як отуречені османами греки, що зберегли свою релігію і грецьку самосвідомість ціною втрати мови, на відміну від кримських румеїв, які зберегли грецькі говірки
(з наук. літ.)
;
// 
отуре́чено, безос. пред.
Боснію було отуречено, коли вона втратила незалежність та ввійшла до складу Османської імперії як її адміністративна одиниця
(з наук.-попул. літ.)
.
2
.
у знач. прикм.
Який отуречився
.
Атанас показав крамничку, в якій торгував отуречений болгарин
(В. Кучер)
.