СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОТУМАНІ́ТИ
, і́ю, і́єш, док., розм.
Утратити здатність мислити, сприймати реальну дійсність; очманіти, одуріти
.
Сей день я наче отуманів, наче неживий і сам...
(Марко Вовчок)
;
У Соні ринули сльози: остання річ Семена завірила її, що він отуманів, збожевольнів
[збожеволів],
їй стало його жаль...
(О. Кониський)
;
[
Мар'яна
:]
Сербине, слухай сюди: я люблю тебе без краю, без розуму! .. я отуманіла від кохання
(С. Васильченко)
;
Зовсім отуманіла голова Назарові, заплутався язик
(К. Гордієнко)
.