СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ОБМЕ́РЛИЙ
, а, е.
Дієпр. акт. до обме́рти.
Позаду ще тупотіли коні, і обмерла Христя причаїлась у траві
(П. Панч)
;
Стояли
[Марк і Сірко]
в спекоті, на краю балки, обоє закіптюжені, серед сухих, стоптаних трав, один прямий і суворий, другий знічений і обмерлий
(Ю. Мушкетик)
;
* У порівн.
Мов обмерла, скрутнулась вона на місці... і стрілась очима з тою кінською головою, на яку боялась глянути
(М. Коцюбинський)
.