СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ОБМЕРЗА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., ОБМЕ́РЗТИ, ОБМЕ́РЗНУТИ, ну, неш; мин. ч. обме́рз, ла, ло; док.
1
.
Покриватися зверху, з країв льодом, інеєм
.
Мої зовнішні двері ґанку звичайно обмерзали білим, іскристим інеєм
(У. Самчук)
;
Кораблі обмерзають кригою, збільшується опір, вони втрачають швидкість
(В. Кучер)
;
Улітку він
[місток]
завжди хитається, а взимку ні, бо палі обмерзають до самого дна
(Григір Тютюнник)
;
* Образно.
Очі Івана блиснули двома краплинками непевної надії, яка не раз то охоплювала його теплою повінню, то кригою обмерзала навколо серця
(М. Стельмах)
.
2
.
розм.
Дуже мерзнути; клякнути, дубіти на морозі
.
Весна предивна. Як не сніг, то хляка. В таку погоду страшно журавлю. Оце ж летять – і в небі обмерзають, і падають, і все-таки летять!
(Л. Костенко)
;
Як прийде марець, то обмерзне старцю палець
(Номис)
;
В горах зима забитна, а він у холод, в лиху годину, увесь обмерзне.., – їде до роботи в ліс
(С. Чорнобривець)
.