СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ОБМЕ́ЖУВАТИ
, рідко ОБМЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док.
1
.
що, кого.
Установлювати певні межі для чого-небудь; зв'язувати щось, когось певними умовами
.
Обмежовувати джерела творчості зовсім не наша програма
(М. Коцюбинський)
;
Бицик не обмежував своїх здібностей полюванням на сома
(О. Донченко)
;
Світ повний безхарактерних чоловіків. Іноді в дрібницях вони й обмежують жінок, але не більше
(П. Загребельний)
;
Топалова, що цілий вечір складала нам товариство, взагалі не обмежувала себе у випивці
(О. Авраменко, В. Авраменко)
;
Я себе ні в чому обіженою
[ображеною]
не вважаю, і волі моєї ні ти, ні мама не обмежили
(Леся Українка)
;
Нас із тобою обмежили в правах бути тим, ким ми народилися і ким є
(А. Кокотюха)
;
Обмеживши власні потреби, людина стає незалежною
(Г. Пагутяк)
;
// 
Не допускати поширення чого-небудь; локалізувати
.
Спайки закривають черевний отвір і цим обмежують запалення
(з наук. літ.)
;
Лімфатичні капіляри виводять із зони інфаркту токсичні ліпіди, обмежуючи ділянку некрозу
(з навч. літ.)
;
// 
Те саме, що мінімізува́ти 1
.
Ліси .. обмежували для ворога можливість маневру
(О. Гончар)
.
2
.
що.
Бути межею чого-небудь; відділяти (у 1 знач.), відгороджувати (у 1 знач.) щось від чого-небудь у просторі
.
За невисоким штахетником, який обмежував садочок біля бічної стіни палацу, починалося царство псів
(М. Дашкієв)
;
Левада лежала в напрочуд гарному місці, над ставом, став обмежовував леваду з одного боку, з другого боку левада була обкопана канавою
(Ю. Мушкетик)
;
Праворуч рівнину обмежували пагорби, порослі чагарниками
(Ю. Логвин)
;
Хоч кожна з речей обмежує іншу, – (Гори межу покладають повітрю, повітря ж – узгір'ям, Смуги землі обтинають моря, а вода – суходоли), Але ж нічого нема, що могло би обмежити всесвіт
(М. Зеров)
.