СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ОБМЕ́ЖНИК
, а, ч.
1
.
Пристрій, який обмежує функціонування машини, установки і т. ін. у межах визначеної величини
.
Малопотужні діоди використовують як перемикачі, атенюатори, обмежники і модулятори НВЧ-коливань, високочутливі швидкодіючі фотоприймачі
(з наук.-попул. літ.)
.
2
.
перен.
Те, що обмежує поширення якої-небудь дії, явища і т. ін
.
Космологічні формули базуються на скінченній величині – швидкості світла. Ця швидкість стає своєрідним обмежником – із самої себе вона породжує інші скінченні величини
(М. Руденко)
;
Увага виступає певним внутрішнім обмежником, який фільтрує сигнали і захищає мозок від перевантаження
(з навч. літ.)
;
Собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої буде нижчою за собівартість)
(з навч. літ.)
.