СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОБМА́РЮВАТИ
, юю, юєш, недок., ОБМА́РИТИ, рю, риш, док.
1
.
кого, що і без прям. дод.
Викликати галюцинації
.
Полягали спати. Тільки примовкли – знову кинулась .. з усіх кутків густа стума, труїла, обмарювала: не там вікна, не туди стіни, вся кімната тоне кудись в чорне провалля
(С. Васильченко)
;
А скрипки шаліють і гримлять фанфари, летячи на плеса темного Дніпра, – та Дніпра немає... Може, хтось обмарив. Чи це струнних звуків чародійна гра...
(М. Драй-Хмара)
;
// 
Зачаровувати (у 1 знач.), морочити (у 2 знач.)
.
[
Єпископ
:]
Який злий дух тобі обмарив серце?
(Леся Українка)
;
Пані .. запевнила братів своїх, сестер і всіх інших, що її і служницю обмарила нечиста сила
(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)
;
// 
безос.
Його немов обмарило, немов нечиста сила водила по цьому пустирі
(Григорій Тютюнник)
;
Як же це? За одну мить його принесло з Чортової Долини аж до села? А може, привиділося? І нічого не було? Обмарило, поводило його по Карані...
(О. Бердник)
;
Чи то задрімав вартовий, чи обмарило, тільки не помітив він, як шаснула мимо висока худа жінка з косою за плечима
(А. Дімаров)
.
2
.
що, рідко.
Мріяти, марити про що-небудь, плекати надію на щось; омріювати (у 1 знач.)
.
Обмарювати поїздку в далекі краї
.