СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОБМА́НЮВАТИ
, юю, юєш, недок., ОБМАНУ́ТИ, ану́, а́неш, розм. ОБМАНИ́ТИ, аню́, а́ниш, док.
1
.
кого, що і без прям. дод.
Словами, вчинками, діями вводити в оману кого-, що-небудь; обдурювати (у 1 знач.)
.
[
Дівчата
:]
Знаємо ми вас! Шкода, нас ви не обманите, До себе не переманите
(М. Кропивницький)
;
Хтось наговорив вам неправди, безсердечно обманув вас, що люди серцем співають!
(Ірина Вільде)
;
Але обманути Дмитра було важко. Він одразу збагнув усе: і наш настрій, і наші думки
(В. Козаченко)
;
* Образно.
Я долю обманить лукаву Своєю впертістю жадав
(М. Рильський)
;
// 
Говорити неправду; брехати (у 1 знач.)
.
– Яка гарантія, що я не обманюю, коли кажу, що я соціалістка? Яка?
(В. Винниченко)
;
– І де ти взявся? – Прямо з села поспішав, щоб тобі пособити! .. – Ніби ти бачив, як я йшла?.. Ой обманюєш, Романе!
(М. Стельмах)
;
// 
Не виконувати своїх обіцянок, порушувати, ламати слово
.
– Ви гадаєте, що я обманюю, гадаєте, що Петро Чопик .. здатний брехати?
(Є. Доломан)
;
[
Химка
:]
Гості ж, певно, не обманять – прийдуть
(Панас Мирний)
;
// 
Спричинятися до хибного сприйняття дійсності ким-небудь
.
Як він
[Левко]
тільки стукнув у шибку, дівчина знову подумала, що то Роман прийшов до неї .. Але .. багато-багато ще днів буде обманювати її чужий стукіт
(М. Стельмах)
;
І не обмануло Віруньку перше враження, що перед нею людина справжня, людина-кристал
(О. Гончар)
;
// 
Переконувати себе або кого-небудь у тому, що не відповідає реальності
.
Та Павло обманював себе удаваною байдужістю. Він не міг заспокоїтись
(А. Хижняк)
;
– Ми довго обманювали себе й один одного, але не можна все життя втікати від реальності
(О. Авраменко, В. Авраменко)
;
Не обманюй, лицарю, і мене, й себе. Знаю я, .. що тобі не можна любити мене
(О. Довженко)
.
2
.
кого і без прям. дод.
Діяти нечесно, вдаватися до обману, шахрайства щодо кого-небудь; ошукувати
.
– На ярмарках людей обманюєш? – Людей, батюшко, ні, а баришників – є гріх
(М. Стельмах)
;
– Я ж .. не вимагач, хіба я кого обманював чи з кого вимагав? Вгощають люди, припрошують, то чи мені, безгрішному студентові, відмовлятися?
(О. Гончар)
;
– Вони ж теж люди .. – Які ж вони люди, коли обманюють і крадуть
(А. Михайленко)
;
Йому здавалося, що усі навколо хотіли його використати, обманути, виставити у поганому світлі
(В. Хрущак)
.
3
.
кого, що і без прям. дод., перен.
Не справджувати чиїх-небудь надій, сподівань і т. ін
.
День, що хвилював, доводив до безголов'я і обіцював так багато, що майже завжди обманював
(Ірина Вільде)
;
Друзі милі! Так хочеться почути знов, Коли зневіра серце ранить, Юнацьких запальних розмов Про те, що мужність не обманить...
(Є. Плужник)
;
Чи весняні здійсняться мрії? Чи літо не обманить їх?
(М. Рильський)
.
4
.
кого і без прям. дод.
Порушувати подружню вірність; зраджувати (у 2 знач.)
.
[
Гнат
:]
Зрадила!.. Так ти обманювала, сміялася надо мною! О гадюче, єхидне кодло, не діждеш же й ти празникувать весіллям свою зраду
(І. Карпенко-Карий)
;
Ну да, я погана, гидка, я це знаю, я, дійсно, хочу жить, хочу мати розкіш життя, хочу багатства, я обманюю Андрія й маю любовника
(В. Винниченко)
;
– Взнала б, що обманюєш, – ні одного дня не жила б, хоч як люблю тебе. Вигнала б з-перед очей і з серця
(М. Стельмах)
.
5
.
кого і без прям. дод.
Обманом, нещирими обіцянками домагатися інтимних стосунків з дівчиною, жінкою; спокушати, зводити
.
Принесла його
[сина]
на світ від красеня капітана, і не спокушав він її, нічим не обманював, сама розпалалась до нього коханням
(О. Гончар)
;
– Що ж? – каже, – хоч і обманув, та не посміявся...
(Г. Квітка-Основ'яненко)
.