СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОБМА́НЛИВИЙ
, а, е.
1
.
Здатний ввести в оману, викликати помилкове уявлення, враження, зумовити хибний погляд і т. ін.; оманливий (у 1 знач.)
.
Обманливі шальки огида для Господа, а повна вага це Його уподоба
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
Обманлива віддаль знову тікала від нас
(С. Журахович)
;
В житті вона бачила трагедії багатьох сердець, які кидалися на перший обманливий спалах й обпалювали собі крила на довгі роки
(М. Ю. Тарновський)
;
Старійшини лишалися на диво спокійними, і все ж спокій той виявився обманливим
(Д. Міщенко)
;
А на вигляд такий тендітний, мрійливий. Вірші пише. Яке обманливе буває перше враження
(В. Нестайко)
;
// 
Примарний, уявний; несправжній
.
– Тобі буде здаватись, що як тільки ти відірвешся від свого берега, підеш углиб, так тебе й відріжуть одразу, оточать, зімнуть. Не піддавайся цьому почуттю, воно обманливе, несправдішнє...
(О. Гончар)
.
2
.
Те саме, що обма́нний 1
.
Наші військові .. радили, аби для загального добра отчизного всі незгоди і неприязні свої відкинули
[гетьмани],
.. до ляських обманливих намов і обітниць зовсім не прихилялися
(Ю. Мушкетик)
.