СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
БУРЛИ́ВИЙ
, а, е.
1
.
Який бурлить, бушує; бурхливий (у 1 знач.)
.
Перед ним .. розгорнулась горяна місцина.., як .. велетенські хвилі бурливого моря
(І. Нечуй-Левицький)
.
2
.
перен.
Неспокійний, невгамовний
.
Її
[Докії]
чоловік був пияк і марнотратець, був бурливий мужик, що у хвилях лютості хапав і за барду (сокиру), а вона чулася слабою і гризлася будучністю своєї одинокої дитини, доньки своєї Парасинки
(О. Кобилянська)
;
В неладі хатньому почувається якась бурлива нетерплячка
(Леся Українка)
;
Видно, що й цей фотель, після випитих чарок та ще в жарку літню днину, вколисав бурливого царя до спокійного сну
(Б. Лепкий)
.