СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
БУРЛАКУВА́ТИ
, у́ю, у́єш, недок.
1
.
заст.
Не мати постійної роботи і постійного місця проживання; бути бурлакою (у 1 знач.)
.
Йому
[Миколі]
так огидло бурлакувать, так забажалось осістись і оселитись на одному місці
(І. Нечуй-Левицький)
;
З тих пір я знову бурлакую, перебираючись з міста до міста
(із журн.)
.
2
.
розм.
Бути одиноким, несімейним
.
– Ти б одружився, сину! .. Другі твоїх літ дітками любуються, а ти усе бурлакуєш!
(Панас Мирний)
;
Сам собі їсти варить, сорочки пере... бурлакує старий причуда
(С. Васильченко)
.