СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
БУРКІТЛИ́ВИЙ
БУРКОТЛИ́ВИЙ
, рідше БУРКІТЛИ́ВИЙ, а, е.
1
.
Схильний буркотати, бурчати; який буркоче, бурчить (про людину)
.
Налинуть до тебе Гості говірливі, Веселі, співочі, Ніжно-буркотливі
(П. Куліш)
;
Він завжди був трохи грубуватий і буркотливий
(О. Довженко)
;
– Лежи тихо! Чого крутишся! їй
[дитині]
і там добре, – підійшла буркітлива Тайфіде
(З. Тулуб)
;
// 
Який виражає незадоволення
.
Випускає
[жаба]
з себе згуки, раз жалібні.., то знов сердиті, буркотливі
(М. Коцюбинський)
.
2
.
Який часто воркує, любить воркувати (про голубів)
.
– Чи бачили сивую голубку? .. Яка вона? – Сиза, сиза, буркотлива
(П. Чубинський)
.