СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НА́СУХО
, присл.
1
.
До повної сухості; досуха
.
Подивиться
[вчителька],
як пороззуваємося і чи не мокрі в нас ноженята, – як вогкі, накаже насухо повитирати, .. чимось теплим повкриває нас: – Спіть, дітки!
(Остап Вишня)
;
Місяць був ясний і блискучий, як золотий турецький ятаган, на якого хукнули парою і насухо протерли оксамитом
(Григорій Тютюнник)
;
Подолом сукенки насухо витирає
[Петруня]
обличчя від сліз і бере з-під подушок свою дитинку
(М. Матіос)
.
2
.
Без застосування в'яжучого, пом'якшувального або іншого засобу
.
– Там таке робиться!.. – гукала до нього Оксана з-за дверей ванни, доки він насухо, без крему проводив станком по зарослих щоках
(О. Ірванець)
;
Оборонні споруди сільських громад різко контрастують з фортифікацією візантійських фортець. Їхні стіни викладені з буту на глині або насухо
(з наук. літ.)
.
3
.
перен., розм.
Без уживання спиртних або інших напоїв
.
– Е! це вже негарно, – каже Антосьо, – люди добрі зійшлись та насухо повинні виходити, чи що?
(А. Свидницький)
;
– Пилипе, налий чарки, насухо недобре говорити, в горлі дере
(Б. Лепкий)
;
Алік дотримувався здорового трибу життя, не пив, гриз насухо китайські розчинні сніданки
(С. Жадан)
;
Дотягнувся
[Макс]
до рюкзака, дістав печиво... Одне. Ні, два. Добре, три, не більше. Вмолотив пачку насухо
(Люко Дашвар)
.