СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАСУ́РМЛЕНИЙ
1
, а, е, розм.
1
.
Дієпр. пас. до насу́рмити.
Світ пропадав для нього: зникало небо, трава, дерева, кущі, бур'яни, річка, городи – все перетворювалося на кисіль .. З глибини того сірого киселю напливало на нього жінчине обличчя, насурмлене, .. зі скривленими вустами
(Валерій Шевчук)
.
2
.
Який насурмився; насуплений (у 2–4 знач.)
.
Цілий тиждень Гриньо, насурмлений, як осінній день, ходив на працю
(С. Чорнобривець)
;
Він глипнув скоса на притихлу під стіною Настусю, все ще насурмлену, скуту образою й гнівом
(О. Гончар)
;
Зустрінешся з нею
[Анфісою]
– якась дивна: або мовчить насурмлена, або кидає сякі-такі слова, часто й невпопад, і квапиться випровадити нареченого
(М. Сиротюк)
;
Паша потер долонею чоло, кинув з-під насурмлених брів нишковий погляд
(Ю. Мушкетик)
;
Мертву ранкову тишу під свинцевим насурмленим небом обірвав гуркіт грому
(із журн.)
.