СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАСУ́ПЛЮВАТИСЯ
, ююся, юєшся, недок., НАСУ́ПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. насу́пляться; док.
1
.
Ставати похмурим, незадоволеним, надутим; супитися
.
Теофіл нічого не каже, тільки ще гірше насуплюється
(Леся Українка)
;
Ступав
[Семен]
помалу, важко, серйозно і навіть, коли ловили його “харцизяки”
[прикордонники],
не мінявся, тільки ще більш насуплювався
(В. Винниченко)
;
Хлопець зразу ж насуплюється, і губи його недобре здригаються
(М. Стельмах)
;
Женя надула губки й пестливо насупилась
(С. Васильченко)
;
Він насупився, та голос його був, як і раніше, ласкавий і теплий
(М. Йогансен)
;
Запалені очі Калинки дивилися з такою мукою, що капітан раптом відчув співчуття.., та він одразу ж придушив отой порух душевний і суворо насупився
(А. Дімаров)
.
2
.
Виражаючи незадоволення, зажуреність, гнів і т. ін., хмуритися, морщитися (про обличчя, брови, лоб)
.
Сколот слухав те, що перекладав йому Варкан, і його брови насуплювалися
(В. Владко)
;
Білі його брови страшно насупились
(П. Куліш)
;
– Настане розплата, панове, тепер... – і в князя насупилось чоло
(М. Старицький)
;
Глянув я, а пан становий все червоніє та червоніє на виду, брови насупились, очі вирячились
(Панас Мирний)
.
3
.
перен.
Робитися, ставати похмурим, темним (про явища природи)
.
Сірий день поволеньки насуплювався, заволікуючи
[заволікаючи]
.. темні бурти і житла в вечірній сутінок
(Олесь Досвітній)
;
У млинi все потроху насуплювалось, i кутки блимали на них з глухуватою неприязню
(Є. Гуцало)
;
Насупилось грізнеє море, Бурун за буруном іде
(Дніпрова Чайка)
;
Увечері небо затяглося хмарами, насупилось
(Яків Баш)
;
Коли насупиться ніч, усі знову стануть рівними
(І. Білик)
.