СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАСУ́ПЛЮВАТИ
, юю, юєш, недок., НАСУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. насу́плять; док.
1
.
що.
Виражаючи незадоволення, зажуреність, гнів і т. ін., хмурити, морщити брови, обличчя, лоба; супити
.
Він насуплює брови, люто блимає маленькими сірими очима
(П. Козланюк)
;
Новиков насуплює чоло, щоб краще зосередитися
(М. Стельмах)
;
– Мені зовсім не хочеться спати! – вередливо каже вона. – Не хочеться – і все, – насуплює бровенята
(М. Слабошпицький)
;
Вона заклопотано хмуриться, насупивши брови й десь обмірковуючи, як краще почати
(В. Винниченко)
;
Званов насупив своє широке обличчя з гострими вилицями
(О. Донченко)
;
Терезка насупила брови. Останнім часом у неї виникали проблеми зі слухом
(Любко Дереш)
.
2
.
що, рідко.
Те саме, що насува́ти 1
.
Я глибше насуплюю кепі й вороже дивлюсь на старого
(М. Івченко)
;
* Образно.
Млявий сумнів пробіг по юрбі. Кому кашкет на очі насупив, в кого вихватив і кинув гвинтівку додолу
(А. Головко)
.
3
.
безос., перен.
Ставати темним, хмурим (про явища природи)
.
Насупило. Дніпро поворонів. Накрила греків піна бурунів
(Л. Костенко)
.